Сварка

Вже майже обід, а Ліка не мала жодної хвилинки, аби побути наодинці з коханим після розлуки. Понеділок видався шалений: спочатку нарада, потім ділова зустріч з рекламодавцем, ще й презентацію потрібно доробити. Вона так скучила, а навіть омріяний поцілунок не могла отримати. Хіба це справедливо? Видно, доведеться терпіти до обідньої перерви.

Коли мимо Ліки, цокаючи підборами, до кабінету Матвія пройшла Альбіна, кинувши на неї короткий зневажливий погляд. Настрій миттєво погіршився. Простір заполонив аромат дорогого парфуму, від якого у Ліки виробився умовний рефлекс: як тільки її рецептори вловлювали цей запах, настрій опускався нижче плінтуса.

В кабінеті Матвія Альбіна затрималася близько десяти хвилин, після чого знову з’явилася на очах Ліки, цього разу вже в компанії самого Матвія. Альбіна виглядала задоволеною — останнім часом з нею таке траплялося рідко. Вона посміхалася пухкими нафарбованими губами, ніби виграла в лотерею. Але посмішка, як і все в цій дівчині, була фальшивою.

“Ще раз передавай Світлані Михайлівні мої вітання з днем народження. Свято було просто чудовим! Не пам’ятаю, коли так гарно востаннє проводила вихідні”, — промурликала Альбіна, торкаючись плеча Матвія.

Ліка застигла в нерозумінні. Світлана Михайлівна — це ж мама Матвія. Може, вона щось неправильно зрозуміла з сказаного Альбіною? Матвій не казав, що в мами день народження і що їде до батьків з цієї нагоди.

“Обов’язково”, — це все, що відповів на її люб’язності Матвій. Але цього було досить, щоб підтвердити правильність висновків Ліки.

Альбіна розвернулася на каблуках і пройшла повз, наче Ліки тут взагалі не було. Але вона була — і все чула. У грудях неприємно кольнуло. Чому Матвій не сказав їй правду? Хіба це нормально, зважаючи на те, що в них стосунки? Альбіна, отже, не тільки в курсі справи, але й була почесною гостею на святі, а вона, його дівчина, навіть не знала про це. У цей момент ніби пелена спала з очей дівчини. Вона згадала слова Альбіни про те, що до таких, як вона, Матвій не ставиться серйозно — просто розвага, не більше того. Від цього усвідомлення стало дуже боляче. Вона надумала собі бог зна що, уявила себе важливою частиною його життя. Дурепа...

“Ходімо обідати”, — ніби нічого не сталося, запропонував Матвій, підходячи ближче, він хотів обійняти її за талію.

Ліку така поведінка обурила. Замість того, щоб принаймні спробувати пояснити їй ситуацію, вибачитися, він поводиться, ніби все ок. Дівчина швидко сіла на стілець, аби уникнути його обіймів.

“Вибач, але я вже домовилася пообідати з дівчатами”, — сказала перше, що прийшло в голову. Їй потрібен був час, щоб все перетравити.

“Скажи їм, що не зможеш, плани змінилися. Ми стільки не бачилися...”

“Не люблю порушувати власні обіцянки”, — Ліка не дала йому договорити; чути щось на зразок "я скучив" було їй неприємно.

“Добре, поговоримо ввечері”, — у його голосі звучали нотки здивування і образи, але це не справило на дівчину враження.

До вечора образа Ліки стала ще більшою. Вона постійно думала про те, що сталося, накручуючи себе до межі. Її рожеві мрії про ідеальні стосунки з розгону врізалися об бетонну стіну реальності. Ця ситуація чітко показувала її місце в житті Матвія, і, на жаль, це місце обмежувалося лише його спальнею. А хто знайомитиме тимчасову розвагу з сім’єю? Правильно — ніхто. Ось вам і пояснення.

“Відвезли мене додому”, — сказала Ліка, коли ввечері вони сіли в авто Матвія.

“Ліко, що відбувається? Яка муха тебе сьогодні вкусила? Ти цілий день уникаєш мене, в чому справа?” — у його голосі звучали нотки роздратування, він не зводив з Ліки пильного погляду.

“Все нормально”, — шаблонно відповіла на його питання, не бажаючи нічого пояснювати.

“Ні, не нормально, і я хочу розуміти, в чому справа.”

“А ти сам не здогадуєшся? Вибач, але це не я маю пояснювати свою поведінку”, — буркнула дівчина, намагаючись тримати емоції під контролем.

“Що за нісенітниця? Ти ходиш надута цілий день, а я маю пояснювати? Ліко, давай обійдемося без дитячого садка”, — Матвій намагався говорити спокійно.

“Чудово, давай. Може, в такому випадку поясниш, чому ти мені збрихав? Чому про день народження твоєї мами я дізнаюся від Альбіни, яка, виявляється, не тільки в курсі справи, а ще й була частиною сімейного свята?” — на емоціях випалила дівчина.

Матвій подивився на неї зі щирим здивуванням, від чого Ліка розлютилася ще більше.

“По-перше, я тобі не брехав, а всього лише не сказав причину, чому поїхав до батьків — це різні речі; по-друге, Альбіна давно знайома з моєю мамою, тому знає, коли в неї день народження. А мама сама вирішує, кого їй запрошувати на свято. Тож я не розумію, в чому суть твоїх претензій.”

“Справді, які можуть бути претензії? Хто я така, щоб впускати мене в своє життя? В ліжко можна — це інше, а от в життя...” — відвертаючись до вікна, щоб приховати непрошені сльози, сказала дівчина.

“Ліко, будь ласка, припини нести дурниці. Дорослі люди так не поводяться. Я не люблю, коли мені влаштовують сцени.”

Але Ліка вже не могла стриматися; емоції вирували в середині, надто сильно вириваючись назовні. Вона повернулася обличчям до Матвія перш ніж сказати:

“Знаєш, я дурна. Уявила собі, що в нас справжні стосунки — такі, де довіра, повага один до одного, почуття, врешті, а не лише сексуальний потяг. Розмріялась...”