Неприємна зустріч

Наступний тиждень промайнув швидко. Ліка, хоч і не без труднощів, адаптувалася до нових реалій. Матвій став центральною фігурою її світу, і вони проводили багато часу разом. Після роботи вони зазвичай ходили до ресторану або в басейн, а дівчина часто залишалася у коханого на ніч.

Тиждень пройшов у спокійному режимі без форс-мажорів. Альбіна взяла коротку відпустку, тому дошкуляти Ліці не було кому. Проте сталася одна подія, яка не вписувалася в цю ідилію: в середу Матвій запропонував Ліці пообідати разом. Останнім часом він часто так робив. Як і зазвичай, вони вибрали ресторан «Бульвар», що знаходився неподалік від офісу. Ліці цей заклад подобався: затишна атмосфера, не надто пафосно, а головне — смачна їжа та неймовірне капучино.

Коли Матвій хотів покликати офіціанта, аби попросити рахунок, до їх столика підійшов незнайомий Ліці чоловік. Високий брюнет у дорогому діловому костюмі, приблизно сорока років. Якби не поодинока сивина в густому волоссі, можна було б припустити, що він молодший свого віку. Правильні риси обличчя, великі виразні очі і модна стрижка надавали йому привабливого вигляду. На обличчі була посмішка, здавалося, привітна, але в ній відчувалося щось... фальшиве. Ліка насторожилася, побачивши реакцію Матвія на появу незнайомця. Він виглядав спокійним, але холод у його погляді підказував, що це не приємна зустріч.

«Які люди, пан Загорський, власною персоною, та ще з такою чарівною супутницею. Радий бачити!» — привітався незнайомець, простягнувши Матвієві руку для рукостискання, при цьому скануючи Ліку поглядом.

«Вітаю», — коротко відповів Матвій, потиснувши йому руку.

«Віктор», — представився чоловік, звертаючись до Ліки, не зводячи з неї зацікавленого погляду.

«Ліка», — дівчина почувалася ніяково; інтуїція підказувала, що з цим чоловіком потрібно бути обережною.

«Приємно познайомитися з такою чарівною дівчиною», — усмішка Віктора стала ще ширшою. Ліка помітила, що Матвій не в захваті від того, що відбувається. Цей Віктор йому явно не подобався, і Ліка зрозуміла, що вони з Матвієм, очевидно, не були друзями. Привітність Віктора виглядала награною, в повітрі відчувалася напруга, через що дівчина почувалася незатишно.

«Як справи? Сподіваюся, втрата такого рекламодавця, як “Екоферм”, не сильно позначилася на “Блискучих ідеях”?» — у голосі прозвучали глузливі нотки.

Ліка помітила, як стислася щелепа Матвія; було видно, що він контролює себе, аби не виказати справжні емоції. У дівчини виникли припущення, ким може бути цей Віктор. Якщо вона не помилялася, то реакція Матвія на нього ставала зрозумілою. Між чоловіками відчувалася конкуренція і навіть неприязнь, особливо з боку Матвія.

«З “Екоферм” чи без, справи в “Блискучих ідеях” йдуть добре; ми не дозволяємо собі залежати від конкретного рекламодавця, до того ж, він не найбільший», — спокійним голосом відповів Матвій.

«Звісно, звісно», — все ще посміхаючись, погодився чоловік.

«Вибач, нам вже час», — сказав Матвій, підводячись. Було очевидно, що він не має наміру продовжувати спілкування.

«Розумію, у самого купа справ. Сподіваюся, побачимося на благодійній вечірці. Ліко, радий познайомитися», — несподівано для дівчини він взяв її руку і підніс до губ.

Ліка трохи ніяково посміхнулася у відповідь; вона не знала, як реагувати на таку галантність.

«Я теж рада знайомству, до побачення», — сказала Ліка, ловлячи на собі напружений погляд Матвія.

«Маю надію, це не остання наша зустріч», — ці слова звучали не просто як знак ввічливості; в них відчувався легкий натяк чи навіть обіцянка.

Матвій кивнув Віктору на знак прощання, після чого взяв Ліку під руку, і вони пішли в напрямку виходу. Опинившись на вулиці, Ліка запитала:

«Це хто? Мартинов?» — їй хотілося зрозуміти, чи правильні висновки вона зробила.

«Мартинов», — підтвердив її здогадки Матвій, голос у нього був роздратованим.

Ліка знала, що стосунки між конкурентами не були дружніми, але реакція Матвія на Мартинова була надто гострою. Загорський навіть не намагався приховати свою неприязнь, а після того, як Віктор згадав про контракт, яким нещодавно «Блискучі ідеї» поступилися його агенції, роздратувався ще більше.

Ліка хотіла розпитати Матвія про Мартинова; їй було цікаво, чому конкуренція між ними переросла в ворожнечу, але вона вирішила утриматися від цієї ідеї. Можливо, іншим разом, коли чоловік перебуватиме в кращому настрої, він зможе задовольнити її цікавість. А поки що цю тему вони закрили.

Ці вихідні, на відміну від попередніх, Ліка з Матвієм провели нарізно. Чоловік поїхав за місто до батьків, повернутися він планував тільки в понеділок зранку. Ліка не хотіла так надовго розлучатися з коханим, але що вдієш. Їхати з собою він не пропонував, та й сама вона, якщо чесно, не була готова. З батьками Матвія дівчина поки була знайома заочно, і то зовсім трохи. Знала тільки, що мешкають вони за містом, обоє вже на пенсії. Тато в минулому був чиновником середнього рівня, мама працювала викладачем у ВНЗ. Ліка навіть не знала, чи розповідав Матвій батькам про неї, а якщо так, то як вони сприйняли цю новину. З чуток, які вона чула в агенції, батьки Матвія приятелювали з батьками Альбіни і були не проти, щоб ті утворили пару.

Вихідні Ліка використала, щоб трохи надолужити занедбані справи. Вона зробила генеральне прибирання в квартирі, сходила до салону краси, аби підстригтися і надати зачісці форми, зробила дублікат ключів на випадок, якщо ці знову десь забуде. Вечір провела в компанії подруг, що допомогло легше перенести розлуку з коханим. Матвій за всі вихідні зателефонував лише один раз, і то буквально на одну хвилину. Ліка гостро відчувала його відсутність; вона не могла заснути без обіймів коханого. Дівчина усвідомила, що за короткий час їх стосунків прив’язалася до Матвія більше, ніж могла собі уявити. Розлука дуже чітко це підсвічувала.