Плани на вечір

Як Ліка і передбачала, її поява в агенції в джинсах і футболці привернула до неї зайву увагу. Але здивовані погляди колег ніщо у порівнянні з неприкритою ненавистю в очах Альбіни. Видно, появу Ліки в компанії Матвія та ще й у такому вигляді вона інтерпретувала правильно. В якійсь мірі Ліка навіть отримала задоволення від такої її реакції, відчуваючи, як у неї піднімається настрій.

Робочий день розпочався з напруженої наради, як Матвій і попереджав минулого разу. У повітрі відчувалася напруга, коли детально розбирали помилки попередньої рекламної кампанії. Ліка вирішила не втручатися, просто сиділа і слухала, погляд її блукав по стінах офісу, намагаючись зосередитися на чомусь іншому. А якщо точніше, вона думала про речі, далекі від роботи: про вчорашню ніч, про те, як її серце билося в ритмі з Матвієм.

Під час обідньої перерви забігла Оля з дублікатом ключів. Як виявилося, вона вчора була на побаченні і не помітила, як розрядився телефон. Ліка змушена була задовольнитися відсутністю подробиць, оскільки подруга поспішала, та й у самої було багато роботи. Вирішили зустрітися днями в кафе й нарешті нормально поговорити. Ліка відчувала легкий укол провини за те, що останнім часом трохи віддалилася від дівчат. Їй було що розповісти, їм, схоже, теж. Вона сподівалася, що це не затягнеться надовго.

До самого закінчення робочого дня з Матвієм вона майже не спілкувалася, незважаючи на те, що знаходилися вони зовсім поруч. Можливо, це на краще, бо досі не вирішила, як з ним поводитися після вчорашнього. Невизначеність вбивала, хотілося розуміння ситуації, але з кожним днем, з кожною новою подією, все заплутувалося більше й більше. Вона відчувала, що їхні стосунки стали складнішими, ніж раніше, і це лякало її.

Коли Матвій закінчив справи, Ліка вже нервово очікувала на нього за своїм робочим столом. Вона грала з ручкою, намагаючись заспокоїти своє серце, яке билося швидше, ніж зазвичай.

“Готова їхати?” — підходячи ближче, запитав чоловік, його голос звучав легко.

“Так, я вже все зробила і чекала на тебе.”

“Розумниця, ну що, поїхали по твої ключі, чи може все-таки передумала?” — граючи бровами, запитав Матвій, і його усмішка знову змусила Ліку почервоніти.

“Не треба нікуди їхати...”

“О, таки передумала, неочікувано, але приємно.” Ліка не могла зрозуміти, жартує він чи говорить серйозно. Її серце знову забилося швидше.

“Якби ти не перебивав на пів слові, то знав би, що немає необхідності кудись їхати. Оля в обід сама занесла ключі,” — сказала Ліка, трішки роздратована його самовпевненість, але водночас відчуваючи, як у неї піднімається адреналін.

“Жаль,” — театрально зітхнувши, відповів Матвій, йдучи в сторону ліфта.

Їдучи вечірнім містом, Ліка розмірковувала про те, що зовсім не хоче зараз в пусту квартиру. Вулиці, залиті м'яким світлом вуличних ліхтарів, нагадували їй про всі ті моменти, коли вона відчувала себе щасливою. Раніше вона не була знайома з почуттям самотності; в її житті завжди вистачало яскравих моментів. З появою Матвія все непомітно перевернулося з ніг на голову, і це викликало занепокоєння. Тепер речі, які раніше робили життя яскравим, стали якимись прісними.

“Маєш плани на вечір?” — звернувся до неї Матвій, відволікаючи від невеселих думок.

“Все як завжди,” — не знаючи, що відповісти, сказала вона щось максимально нейтральне, але водночас це було правдою. Вона не могла зізнатися, що їй хочеться провести час із ним.

“Як завжди — це як?” — здається, така відповідь не задовольнила цікавість чоловіка.

“Вечеря, душ, сон...” — відповіла Ліка, намагаючись звучати безтурботно, але всередині відчувала тривогу.

“Якось нудно, може, вигадаємо щось краще?” — його голос звучав так, ніби він дійсно хотів змінити її плани.

Ліка перевела на нього погляд, намагаючись зрозуміти, чи це пропозиція, чи так він її просто дражнить. Вона відчула, як серце знову забилося швидше.

“Навіть не знаю.” Їй дуже кортіло прийняти пропозицію, але...

“Не знаю — означає так,” — самовпевнено констатував Матвій, і в його очах з’явилася іскра азарту.

“Я думала, ви чоловіки жіноче 'ні' трактуєте як 'так'.”

“Це правило стосується звичайних жінок.”

“А я яка?” — Ліка не могла утриматися від цього питання, її цікавість зростала.

Матвій на кілька секунд затримав задуманий погляд на її обличчі, а потім відповів:

“А ти не звичайна.”

“Навіть не знаю, мені це за комплімент приймати чи навпаки. Ти так натякаєш, що я трохи того...” — за цим жартом приховувалася істинна цікавість.

“А ти як думаєш?” — віджартувався Матвій, уникаючи прямої відповіді.

Ліка не могла зрозуміти, для чого вони приїхали в торговий центр. Коли Загорський припаркував авто, вона запитала про це в нього.

“Треба купити тобі купальник.” Така відповідь м’яко кажучи здивувала дівчину.

“Купальник? Нащо мені... Взагалі-то в мене є купальник.” Ліка намагалася збагнути дивну логіку Матвія, але він був впевнений у своїй позиції.

“Їхати до тебе далекувато, простіше купити новий,” — відповів той, так і не пояснивши мотивів такого вчинку.

“Ти на Мальдівах вечір провести хочеш?”

“Майже, ми їдемо в басейн.” Ліка дивилася на нього, як на ненормального. Який басейн? Вона не вміє плавати.