Ранок

Ліка прокинулася від ніжних поцілунків по шкірі. Повільно розплющивши очі, вона згадала події вчорашнього вечора і ночі, які були сповнені емоцій. На щоках з'явилася легка червоність, викликана спогадами. Схоже, така сором'язливість лише розвеселила Матвія, який дивився на неї з грайливою усмішкою. Її ніяковість тільки зросла. Від вчорашньої рішучості не залишилося й сліду. Ліка не знала, як поводитися в цій ситуації, адже раніше їй не доводилося переживати нічого подібного.

"Доброго ранку," — першим порушив ніякове мовчання Матвій.

"Доброго,"— тихо промовила вона, голос  був хриплим від сну.

"Як спалося?"— запитав хлопець, підморгнувши їй.

Від натяку в його голосі Ліка почервоніла ще дужче. Матвій не витримав такої реакції і голосно розсміявся, схопивши її в обійми. Він повалив Ліку назад на ліжко, вкриваючи її лице поцілунками.

"Ти така мила, коли ніяковієш. Давно не зустрічав таких дівчат," — сказав він, дивлячись їй у вічі. "Після всього, що ми робили цієї ночі, це трохи дивно."

Після цих слів її обличчя стало кольору буряка. Чому він так з неї знущається? Ніч дійсно була неймовірною, такою розкутою Ліка не була ще ніколи. Але тепер, вранці, дивитися Матвієві в очі було дуже соромно. Що, якщо тепер він вважатиме її легковажною? Від цього припущення неприємно кольнуло в грудях.

"Я сподіваюся, ти не шкодуєш?" — голос Матвія став серйозним, в ньому звучало щось схоже на тривогу.

"Ні," — тихо зізналася Ліка. Вона могла б виправдатися, сказати, що все вийшло несподівано, але прагнула бути відвертою. Ліка щиро хотіла цього, це було її бажання, і вона готова була нести за нього відповідальність.

"Добре, ти ще поваляйся, а я швидко приготую нам щось на сніданок. До речі, чому віддаєш перевагу?"— поцікавився Матвій, одягаючи легкі шорти, які підкреслювали його підтягнуту фігуру.

"Можна просто каву..."

"Ні, так не піде. Сніданок — найголовніший прийом їжі, ти хіба не зналай?"

"Щось подібне, здається, колись чула," — відповіла Ліка, намагаючись наслідувати його легкий тон.

"Приготую щось на свій вибір." З цими словами чоловік зник за дверима спальні, залишивши дівчину наодинці з собою.

Тільки тепер Ліка змогла розслабитися. Вона не знала, як поводитися в нових реаліях. Як ця ніч вплине на їхні стосунки, було незрозуміло. Можливо, для Матвія це всього лише секс, звичайна справа без будь-якого емоційного навантаження. Ліці дуже хотілося вірити, що все не так, що для нього, як і для неї, це має значення. Дівчина відчайдушно хапалася за реальність, забороняючи собі будувати повітряні замки, аби потім не плакати на їх руїнах. Вона переконувала себе, що секс, хай навіть дуже хороший, не привід вибирати імена для спільних дітей. Швидше за все, це одноразова акція, тому розумніше зробити вигляд, що нічого особливого не сталося. Але все всередині неї протестувало проти такої прагматичної позиції. Душа прагнула кохання, романтики...

"Сніданок готовий, ходімо на кухню," — її роздуми перервав Матвій. Цікаво, чи завжди він готує в одних шортах, ніби хизуючись підкачаним торсом.

На кухні їх зустріли аромати свіжозвареної кави та яєшні з беконом. Поснідавши, вони випили по чашці смачної кави, хоч Ліка віддавала перевагу капучино, але кава в Матвія була неймовірною. Сонячні промені, що пробивалися через вікно, створювали теплу атмосферу, яка нагадувала про затишок і близькість.

Після сніданку настав час збиратися на роботу, і тут виникла проблемка: Ліка не мала, що одягнути.

"Якщо я з’явлюся в офіс у джинсах і футболці з яскравим принтом, думаю, це викличе питання," — Ліка зовсім забула, що не має з собою одягу, підходящого для роботи. "В офісі є запасний варіант, але якось незручно в такому вигляді з’являтися. Що всі подумають?"

"Подумають, що ти ночувала не вдома, а враховуючи, що в тебе є хлопець, це цілком нормально. Тому ти даремно переживаєш з цього приводу. Ми, звісно, могли б заїхати і купити тобі новий одяг, але через годину нарада." Матвій сам наголошував колегам на важливість цієї наради, тому не міг собі дозволити запізнитися.

"Мабуть, ти правий," — погодилася неохоче Ліка, відчуваючи, як в її серці з'являється легка тривога.

"Потрібно вирішити питання з твоїми ключами сьогодні. Хоча якщо що, я не проти, щоб ти знову залишилася на ніч у мене." В його очах грали веселі бісики, від чого Ліка вкотре за сьогодні зашарілася.

"Думаю, сьогодні мені вдасться нарешті дозвонитися до Олі і забрати в неї запасні ключі," — відповіла дівчина, уникаючи його погляду.

"Я тебе до неї відвезу, скажеш коли."

"Не варто, я сама впораюся..." Ліка не хотіла відволікати його і навалювати свої проблеми.

Матвій припідняв двома пальцями її підборіддя, щоб подивитися в очі.

"Варто, і не намагайся мене ігнорувати, я цього не дозволю. А зараз поїхали."