Неоднозначні почуття

З понеділка в офісі знову кипіла робота. Часу на те, щоб оговтуватися після гуляння, не було від слова "зовсім", адже в п’ятницю мала вирішитися доля контракту з “Екоферм”. Ліка почувалася втомленою — цієї ночі спала погано, непрохані думки заполонили її голову. Вона щосили намагалася зосередитися на роботі, якої було чимало, але це давалося важко.

Загорський знову включив режим "суворий бос". Деколи їй здавалося, що в нього є таємний брат-близнюк. Інакше як пояснити, що більшість часу він нагадує холодну беземоційну брилу, якій невідомо, що таке звичайна людська посмішка? А потім, ніби за помахом чарівної палички, опинившись з нею наодинці, перетворюється на звичайного хлопця, який вміє проявляти емоції, сміятися і навіть трохи загравати. Останнє особливо хвилювало її.

Сьогодні він знову поводився так, ніби між ними не було ані відвертих розмов, ані палких нічних обіймів. Більше того, захоплений робочим процесом, чоловік, схоже, забув, що вони грають у кохання. Якщо так піде й надалі, їхню брехню скоро розкриють. Хоча, можливо, це й на краще, бо ці емоційні гойдалки починають грати на нервах. Ліка вирішила, що їм потрібно про це поговорити і внести ясність у ситуацію. Саме це вона збиралася зробити під час спільної поїздки додому.

“Які плани на вечір?” — поцікавився Матвій, коли вони разом виходили з будівлі бізнес-центру.

“Нічого особливого, як завжди,” — відповіла Ліка, знизавши плечима.

“Якщо ти не проти, пропоную поїхати в одне місце,” — запропонував чоловік, відкриваючи для неї дверцята машини.

“Що за місце?” — така раптова пропозиція трохи збентежила Ліку. Цілий день Матвій поводився з нею стримано, а тепер пропонує провести час разом. Дівчина не розуміла його мотивів: за логікою речей, він мав приділяти їй увагу в офісі, аби створити ілюзію стосунків між ними для колег. Натомість пропонує цю увагу в момент, коли ніхто їх не бачить. Який у цьому сенс? Ліка хотіла відмовитися, адже вирішила тримати дистанцію. Почуття, які викликав у неї цей чоловік, загрожували її душевному спокою. Але щось всередині бурхливо протестувало проти такого рішення, вимагаючи прийняти запрошення.

“Якщо поїдеш, побачиш. То як?” — перервав її вагання Матвій, бажаючи отримати відповідь на свою пропозицію.

“Можна,” — дівчина відчула, як раціональність у ній поступається емоціям, але спокуса була надто сильною.

“Чудово, поїхали!”

Дорогою до загадкового пункту призначення вони зупинилися на заправці. Матвій купив собі каву, а Ліці — капучино з шоколадним батончиком.

“Ого, ти запам’ятав, що я люблю капучино!” — в голосі звучало щире здивування.

“Хороша пам’ять і уважність до деталей допомагає в бізнесі,” — просто і раціонально пояснив чоловік. Ліці ж хотілося почути щось більш романтичне. І звідки тільки виникли такі дурнуваті бажання?

“Неймовірно!” — захоплено вигукнула Ліка, коли вони нарешті дісталися того самого загадкового місця.

Картина, яку вона спостерігала, вражала красою і простотою водночас. Це був захід сонця, фарбований у яскраві відтінки оранжевого, рожевого та золотого, які розливалися по небу, немов живопис на полотні. Хмари, підсвічені сонячними променями, нагадували легкі вуалі, що танцюють у повітрі.

“Подобається?” — запитав Матвій, пильно спостерігаючи за її реакцією.

“Жартуєш? Хіба може таке не подобатися?” — все ще під враженням відповіла Ліка.

“Ми з другом колись давно натрапили на це місце випадково, катаючись на велосипедах.” — Вираз його обличчя був задумливим; якби Ліка не знала свого боса, могла б подумати, що він замріяний.

“Не знала, що тобі таке подобається,” — сказала Ліка, знову переводячи погляд у далечінь на багряне небо.

“Ти багато чого про мене не знаєш,” — Матвій хотів, щоб його слова сприймалися як жарт, але прозвучали вони надто серйозно.

“Про тебе взагалі мало хто щось знає, крім ділових якостей, звісно. Таке враження, що крім роботи тебе нічого не хвилює. Взяти хоча б нашу виставу із стосунками...”

“А що з нею не так?” — схоже, він дійсно не розумів цього, бо погляд був здивований.

“Ну... Роль закоханого Ромео тобі вдається так собі. Скоро всі зрозуміють, що тут щось нечисто. Ти взагалі бачив коли-небудь, як поводяться закохані?” — запитала Ліка, примруживши очі. Можливо, зараз не найкращий час для з’ясування стосунків, але відкладати цю розмову вона не бажала.

“Я не тільки бачив, а й сам бував кілька разів у цій ролі,” — слова були сказані звичайним тоном, але Ліка відчула неприємний укол у грудях. Чому зізнання Загорського викликали в неї таку гостру реакцію?

“Тоді ти маєш знати, що з коханими жінками не спілкуються виключно командами, навіть на роботі.” — Ліка намагалася донести Загорському свою позицію.

“Пропонуєш затискатися по кутах, як підлітки?” — Матвій наблизився до неї впритул, що викликало хвилювання і трохи збивало з думки. Вона вдихала терпкий аромат його парфуму, який нагадував, як вони прокинулися в обіймах один одного. Від цих спогадів на щоках з’явилася недоречна червоність.

“Ні, пропоную поводитися в офісі менш формально,” — зібравшись з думками, відповіла дівчина, але запал, з яким вона починала цю розмову, кудись зник.

“Без проблем.”

Його погляд зупинився на пухлих губах дівчини, від чого гаряча хвиля пробігла її тілом. Ліка мимовільно провела язиком по губах, відчуваючи, як пересохло в роті. Для Матвія це стало останньою краплею, яка зірвала запобіжник його стриманості. Він ривком притягнув Ліку до грудей, накривши її губи палким поцілунком.