Перші почуття

Ліка намагалася заснути, але сон утікав від неї, неначе дикий звір. Думки про їхній вечір з Матвієм не давали спокою, прокручуючись у свідомості, немов кадри з улюбленого фільму. Образ Матвія, який раніше здався їй емоційним роботом, запрограмованим лише на роботу, сьогодні раптом дов тріщину. Вона відкрила для себе, що Загорський може бути не лише серйозним, а й милим, уважним і навіть трохи дотепним.

Раніше, перебуваючи в його компанії, Ліка відчувала незручність, постійно контролюючи себе, що створювало напругу і не дозволяло бути справжньою. Але сьогодні все змінилося. Вона нарешті дозволила собі розслабитися: не підбирала слова, просто говорила те, що спало на думку, і не боялася виглядати смішною, місцями навіть дивакуватою. Матвій, здавалося, не мав нічого проти такої її поведінки; в його красивих, майже чорних очах читалася цікавість і щось ще, що Ліка не могла розшифрувати.

Дівчина ловила себе на тому, що її вуста розпливаються в мимовільній усмішці. Це була настільки незвичайна реакція на, здавалося б, звичайну вечерю з звичайним чоловіком, хоча епітет "звичайний" не зовсім підходив для її удаваного хлопця. Така реакція на Загорського дивувала, а іноді навіть лякала. Поки Матвій залишався холодним і неприступним, все було просто і зрозуміло. Перед очима сплиа момент, коли він підхопив її на руки, жартуючи, що кине в річку. Це було так нехарактерно для нього. Його щира усмішка і веселий блиск в очах змусили її серце стукати в прискореному ритмі.

Ліка боялася почуття, яке зароджувалося глибоко в середині — тендітного, незбагненного, майже невловимого, яке поки що не піддавалося жодній інтерпретації розуму. Імовірність закохатися у свого фальшивого хлопця, Ліка не допускала навіть у найбезглуздіших фантазіях, адже вона розуміла безперспективність такого повороту.

У свої 23 роки дівчина не могла похвалитися особливими успіхами в особистому житті. Чомусь стосунки з чоловіками не складалися, навіть з ровесниками, хлопцями свого соціального статусу. Останні стосунки з Ігорем закінчилися понад півроку тому — без жодних драм, зрад чи насильства. Вони зрозуміли, що швидше друзі, ніж закохані, і досі підтримували зв'язок, хоч і не тісний. Ліка вже й не пам’ятала, коли востаннє була на побаченні; її життя останніми місяцями оберталося виключно навколо роботи.

Спілкуватися з хлопцями Ліці вдавалося легко, але це було більше приятельське спілкування, без романтичного підтексту. Мистецтво флірту не входило до списку її талантів. Її миловидна зовнішність привертала увагу хлопців але після кількох побачень вони або розходилися, як в морі кораблі, або між ними зав'язувалося дружнє спілкування.

Можливо, справа в тому, що Ліка ще не закохувалася по-справжньому, або ж просто не мала досвіду у будуванні стосунків. Як казала її бабуся: "Справжні міцні стосунки — це не тільки пристрасть і взаємний потяг. Це щоденна важка праця і мистецтво компромісу". Така собі практична формула, вивірена часом і досвідом, якого Ліці явно бракувало. Проте особливого дискомфорту через брак романтичних стосунків вона не відчувала. Їй подобалося її життя: вона намагалася наповнити сірі будні яскравими емоціями, брала від життя все, що могла. І хоча фортуна часто оберталася до неї зворотньою стороною, оптимізм був вродженою рисою її характеру.

Ліка щиро сподівалася, що цей сплеск емоцій, який розбурхував її кров, викликаний лише нетиповістю поведінки Матвія. Завтра,  ефект неочікуваності мене і все повернеться на свої місця.