Місяць промчав швидко, Ліка не встигла оговтатися від нових вражень, тільки призвичаїлися до темпу роботи, так-сяк знайшла порозуміння з колегами, все ніби налагодилося. Здавалося б можна радіти, адже ще місяць тому, вона і мріяти не могла про таке, але не все так просто. З наступного тижня на роботу з лікарняного виходить Віра, та сама, яку Ліка підміняла. Віра була, досвідченою спеціалісткою, яка завжди знала, як вирішити будь-яку проблему. Для Ліки це означало, що її час у агентстві може закінчитися раніше, ніж вона сподівалася.
Ліка сиділа за своїм столом, розглядаючи купу паперів, які здавалося, ніколи не зменшувалися. Її серце билося швидше, а думки металися в голові. "Це мабуть, мій останній тиждень в “Блискучих ідеях”, місце Віри доведеться звільнити, а нове для співробітниці, яка запам’яталася самими лише провалами, навряд чи знайдеться. Чи є бодай маленький шанс залишитися, знайти роботу в такій же крутій фірмі найближчим часом безперечно не світить” — ці думки не давали їй спокою.
Вона згадала, як важко було адаптуватися до нового колективу, як багато зусиль довелося докласти, щоб зарекомендувати себе. Ліка відчувала, як страх перед невідомістю охоплює її. Дівчина глибоко зітхнула, намагаючись заспокоїти себе. Вона знала, що не може дозволити страху взяти верх. "Може, це шанс показати, на що я здатна?" — намагалася переконати себе. Але навіть ця думка не могла повністю заглушити тривогу, яка не давала їй спокою.
Ліка підняла голову і поглянула на фотографії колег, які усміхалися з її робочого столу. "Я не можу так просто здатися," — вирішила дівчина, але всередині все ще відчувала невпевненість. Чи зможе вона витримати конкуренцію з Вірою? Чи зможе знайти своє місце в цьому світі, де кожен день приносить нові виклики?
Ці питання залишалися без відповідей, і Ліка знала, що їй доведеться боротися, щоб довести собі та іншим, що вона заслуговує на своє місце в агентстві.
У п’ятницю відбулася нарада, оскільки агенція підписала контракт з новим, вагомим клієнтом. На протязі тижня всі активно працювали над розробкою нової рекламної концепції. Атмосфера на нараді була напруженою. Ліка сиділа за столом разом з колегами, хоч у таких нарадах асистенти зазвичай участь не беруть. Але цього разу великий бос зробив виняток, аргументуючи тим, що клієнт дуже важливий і всі співробітники повинні бути залучені до процесу.
Матвій, обличчя якого було похмурим, переглядав записки, він невдоволено зітхнув, коли Альбіна завершила свою презентацію.
"Це все банально," — його голос звучав як грім у тихій кімнаті. "Ми не можемо запропонувати клієнту те, що вже всі знають. За тиждень ви не зробили нічого путнього!"
Ліка відчула, як серце забилося швидше. Вона знала, що Альбіна була однією з провідних співробітниць, але сьогодні її ідеї не вразили. Альбіна спробувала відстояти свою концепцію, але Матвій залишався категоричним.
"Це не те, що нам потрібно. Я хочу бачити креативність, а не повторення старих схем," — продовжував він, і Ліка помітила, як Альбіна червоніє від гніву.
В цю мить, щось всередині Ліки зрушило. Вона знала, що це її шанс. "А може, ми можемо спробувати щось зовсім інше?" — її голос звучав невпевнено.
Альбіна миттєво повернулася до неї, зневажливо піднявши брови. "Куди ти лізеш? Ти ж навіть презентацію запустити часом не можеш, а тут важлива справа!" — її слова звучали різко, але Ліка не збиралася здаватися.
Матвій, проте, зацікавився. " Що ви маєте на увазі," — сказав він, нахилившись вперед. Ліка відчула, як серце закалатало від хвилювання, але в той же час в ній спалахнула рішучість.
Вона почала викладати свою ідею. "Що, якщо ми створимо інтерактивну рекламну кампанію, яка залучить клієнтів до процесу? Наприклад, ми можемо використати соціальні мережі для створення конкурсу, де учасники зможуть поділитися своїми ідеями щодо продукту, а найкращі отримають призи," — пропонувала вона, намагаючись зберегти спокій.
"Це дозволить не лише залучити нову аудиторію, але й створити справжню спільноту навколо бренду," — продовжувала Ліка, відчуваючи, як її слова стають все більш впевненими. "Ми можемо також інтегрувати елементи доповненої реальності, щоб люди могли візуалізувати продукт у своєму житті. Уявіть, як це вразить клієнтів!"
Матвій слухав уважно, ставлячи запитання, які тільки підштовхували її до нових ідей. "Це цікаво. Як ви бачите реалізацію?" — запитував він, і Ліка, відчуваючи підтримку, почала розгортати свою концепцію далі.
"Ми можемо створити відеоролики, де знаменитості або впливові особи покажуть, як користуються продуктом, а потім закликати глядачів взяти участь у нашій кампанії. Це буде не лише реклама, а справжній виклик, який залучить людей," — пояснювала вона, її голос звучав з ентузіазмом.
Альбіна сиділа мовчки, її обличчя відображало невдоволення. Ліка знала, що вона не сприйме це добре, але в той момент не могла зупинитися. Дівчина відчула, як впевненість заповнює її, і що, можливо, вона нарешті знайшла своє місце в цій команді.
Коли нарада закінчилася, Ліка була горда собою. Навіть якщо Альбіна залишалася невдоволеною, вона відчула, що тепер у неї є голос, можливо, всі нарешті побачили, що вона вміє не тільки потрапляти в халепи.
В коридорі Марина вражена почутим на нараді запитала Ліку ”Звідки ти, взагалі, все це знаєш?”
“Ну я маркетолог за фахом, хоч і без досвіду роботи, але дещо таки знаю, принаймні, в теорії. А зараз світ такий динамічний, люди, а особливо молодь, більше довіряють соц. мережам”