Глава 12

Ні, не хочу прокидатися. Ну ні~і! На це навіть не розраховуйте.

 Ну не хочу я, що ще робити? 

По перше, не бурмосити мене за плече. 

—я не хочу~у.. —під ніс пробурмотіла Ася.

—значить захочеш! —почувся зловісний голос зверху.

—я це заперечую! 

— Ну і заперечуй далі.—тепер голос йшов з іншого кінця кімнати.

Ладно, так і бути, все одно колись вставати треба. Я розплющила очі і помітила, що будить мене Варя, а всі інші кудись збираються. Хтось розчисує волосся, хтось одягається, хтось вже зашнуровує кросівки.

—а ви куди?

—на уроки.

—і доречі тобі теж збиратися треба.—доповнила відповідь Маріза.

—А де знаходяться мої речі?— всі вже зібралися, а я то не знаю як.

—зараз покажу.—Варя показала рукою на шафу і підійшла до неї. Я поперлася слідом.—тут знаходяться твої речі.—вона тицнула пальцем на третю поличку зверху.— тут ти можеш знайти одяг, рушники і так далі.

Я швидко переодягнулась, розчисала волосся і пішла за одногрупниками.

—А який в нас зараз урок?— по дорозі спитала я.

—Ее.. бойові науки, а потім астрономія.

Це чудово, я як раз хотіла трохи розпитати всіх про ці бойові науки.. Ну ладно, обійдуться, не буду їх мучати допитами. Не заслуговують на таку честь.

Ми спокійно йшли коридорами на заняття, от тільки..

Я  спіткнулася об щось і трохи не впала. Я поглянула на підлогу, щоб дізнатися, що ж це таке стоїть попереду шляху, і, м'яко сказати, закричала на всю академію і добре зіпсувала собі психіку. 

На підлозі лежав чоловік, років 30-40, у калюжі темної, немов вишня, крові. На його лобі красувалася дірка, яка була зроблена пулею. Очі були закотані вверх, із рота тікла невеличка річка крові. 

В моїх глазах потемніло, очі округлилися, а в голові почали бити молоточком по скринях. Із за ДУЖЕ великого стресу сили почали інтенсивно отніматися, і я впала в обморок.

Мої одногрупники не помітили тіло, тому що йшли іншим коридором. Мене супроводжувала тільки Варя, але вона щось так мрійливо говорила, що не дивилася вниз. Через секунду вона почула моє падіння, розвернулася і ошелешено завмерла.

А от далі я вже нічого не чула, не бачила, і не відчувала..

Добрий день! Я вирішила під кінець глави писати такі висновки. Чекайте на продовження!