Підкорись мені

Глава 11

Всю іншу половину ночі мене мучало безсоння.  Як тільки я закриваю очі, то перед очами виникає та закривавлена Німі.. Я вкотре переворачувалася на інший бік, намагаючись нарешті заснути бодай на годину. Але всі спроби пройшли марно. Було  холодно, то жарко, то все чешеться, то волосся лізе в очі. Ну скільки ж можна! Може хватить? Я хочу спокійно поспати, це моє єдине бажання. Просто взяти, і заснути. 

Я не витримала, і взяла телефон в руки. На екрані показувало: "3:26". Я вже сподівалася що зараз є хоча б чотири години. Так, ще довго потрібно буде чекати.

 А може, не треба чекати? Наприклад сходити кудись..

Не довго думаючи я тихо відкинула ковдру, переодягнулась у джинси та червону рубашку, накинула чорну куртку і вийшла в коридор. Куди можна сходити? Може, трохи по ізучати академію? Авжеж, у мене ще навіть уроків немає, треба б подивитися де знаходяться ті чи інші кабінети, щоб потім по всій будівлі не блукати.

Я проходила довгими коридорами, ретельно запам'ятовуючи назви кабінетів. Їх було чи багато, всіх не побачиш, а тим більше не закарбуєш. Але я встигла запам'ятати де знаходяться Астрономія, лісознацтво, математика і бойові науки. Декілька назв вже були знайомими, тому легко літали у пам'яті, а такі як лісознацтво і бойові науки зустрічалися вперше. Цікаво, а що ми там будемо робити? Ну, бойові науки це бойові науки, а лісознацтво? Ліс ізучати? Типу геологія? Чи як там воно називається..

Я ще трохи походила поверхами, і пішла в кімнату. Набридло, що сказати.

Коли я проходила ступеньками з третього на другий поверх то раптом натрапила на якийсь камінь. Він прокотився у мене під чоботами і збив з ніг. Клятий камінчик! Звідки він тут взявся взагалі? Яка падла спеціально, посеред сходів поставила вигнутий, слизький камінчик! Я впала прямо на лікоть правої руки, роздираючи чистоту рубашки. Вся рука залилася яскравим болем, і біль починав переходити в тіло, а далі в голову, ноги. 

Я швидко піднялася, струсила грязь з одягу і пішла до кімнати. Треба все таки дібратися до ліжка, щоб хоча б просто полежати, а то зараз ще кудись схожу і зароблю собі шрамів. 

Я тихо відчинила двері, зняла куртку і подивилась час.

 "5:11"

Ладно, просто полежу, пограю у щось в телефоні. У мене немає іншого варіанту.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше