Глава 10

—теж їсти хочеш? —різко прорізалося среди тьми. Я навіть підскочила на ліжку від несподіванки. Хтось це побачив і поспішив заспокоїти.—Тихо-тихо, це я, Кирил.

—ти чого не спиш? 

—сон страшний наснився, от тільки чого тобі не спиться? — хм, що ж за сон такий, може він трохи причетний до мого?

—та теж жах якийсь.—як можна недбаліше відповіла я і махнула рукою.— так де можна поїсти?

—є кухня, але там може бути варт..

—та нічого страшного, веди.— мені вже було байдуже, чи попадемося ми комусь на очі, чи ні. Якщо я прямо зараз нічого не з'їм, то мебіль почну гризти.

Він взяв мене за руку та повів до виходу з кімнати. Ми проходили темними коридорами, уникаючи всі перешкоди. На шляху нам навіть попався якийсь чоловік, але ми  встигли успішно проникнути до щелини між дверми. Далі весь шлях продовжився без пригод. Ми дійшли до кухні і хлопець показав мені де храниться печиво. Потім у нас несподівано зав'язалася розмова.

—Тобі що снилося? —першим почав шепотіти Кирил.

—ні, спочатку ти розказуй.

—ну будь ласка.—відгукнувся він.

—ну тоді і я розповідати не буду.

—ну ла-адно.—неохоче погодився він.— Мені снилося, ніби я був у чиємусь тілі, і спостерігав за тобою, Німі та Варею. Моє нове тіло мене не слухалося. І хтось пристрелив Німі.— на цьому моменті я здивовано закліпала очима. Так от, чого той незнайомець ледь не розплакався, це був Кирил.. —Ти першою виявила мене, і одразу ж обернулася у мій бік. Я ж спробував контролювати свої дії, і зміг махнути рукою, але це не спрацювало. Далі "я" щелкнув пальцями і прокинувся разом із тобою у одну ж мить..

І справді те ж саме. Отже, це був не простий сон, це точно. Що ж він означає? Мені здається, чи хтось хоче попередити нас про небезпеку? Цікаво..

Далі ми їли печиво без розмов. Навіть чайок собі зробили, а то від їжі горло сушить. Нас ніхто не побачив, нічого не відбувалося. Просто.. дві людини вирішили серед ночі попити чайку із печивом. Ну тут уж кожний нас зрозуміє. Але мене дивує інше. Чому тільки в нас був один і той же сон? І ще, чому після нього прокидається такий звіриний голод? Це точно не "просто" сон, це якесь тайне послання, що дали тільки нам. І що з ним робити? Сказати комусь? Вони нічим не зможуть допомогти. Розповісти главам академії? Та я навіть сама не знаю, що це означає. Та і тим більше вони не повірять у сни. 

Ну й ладно. Через декілька хвилин ми покинули кухню і пішли до кімнати. Ну і тут без пригод не обійшлося, а як же. Якась доросла жінка проходила кабінетами, і ненароком могла зустріти нас. Тому ми одразу розтупилися вбік, щоб не встати на її шляху. Вона трохи затрималася поруч із нами, від чого стало моторошно і не по собі. Вона ніби відчувала нас, і старалася помітити. Вже був самий разгар ночі, тому було ну дуууже темно, і завдяки цьому вона постояла ще кілька секунд, та пішла далі. Я полегшено видихнула. Ну треба ж так добре відчувати людей. 

Далі ми вже спокійно дісталися до кімнати, лягли, і одразу ж поринули в глибокий сон..