Глава 5

Мені було нудно просто сидіти на ліжку, але іншого вибору не було. Це той самий момент коли я нарешті могла зануритися у свої думки. 

Треба все переосмислити. Як я розумію, я жила спокійним життям і мене чогось потягнуло на берег моря. Там я зустріла Назака і пішла з ним у кімнату. Далі він мене присипав і я прокинулася відразу в академії вже зі своїми речами. Тут я познайомилася з дівчинкою-гуглом та вона мені пояснила що тут і як. Отже, в моєму розумінні, наступний ступінь буде перший урок і розкриття моїх здібностей. Стоп, а батьки, а друзі які були в моєму рідному місті? Вони ж зараз шукають мене, не можуть дозвонитися, скучають у кінці кінців.. Ех, ну і як я тепер жити буду з такими висновками? Ну і треба мені було прогулятися берегом? 

Я настільки погрузилася у свої думки, що навіть не помітила, як заснула. Прокинулась я від різкого, гучного стуку у двері. Всі жителі кімнати, включаючи мене, виростали спини, припинили балаканину та взагалі, відклали всі свої плани. Кирил подав знак заходити до приміщення. Сказав він це напрочуд приємним голосом.

До кімнати увійшов чоловік, на вигляд десь сорока п'яти років. У нього було чорне, немов попіл, волосся та світло-коричневі очі. Він вклонився всім у кімнаті та повернувся окремо в мою сторону, щоб сказати щось саме мені. 

—Пані Асіят, лорд Адор просить Вас пройти до нього в кабінет.— ввічливо сказав він мені та вийшов за двері, щоб не заважати мені збиратися.

Я тільки зараз помітила, що я вже в повсякденному одязі. Вони що, переодягали мене, чи тут замішана магія? Я не стала зволікати з роздумами та причесала свое волосся, подивилася у дзеркало, і, лагідно мовити, впала в ступор. Я виглядала трохи по інакшому, якось молодше. Зникли всі прищі з лиця, стали менш помітними синці під очами, та стали більш довгі вії. Тобто вони зробили всіх більш красивим щоб ми косметикою не користувалися. Розумно, розумно, до мене б таке навіть в голову не прийшло.

Я швидко вийшла у коридор. Усе таки, чоловік же ж чекає на мене. Він повів мене сходами вниз, а я відмітила, що тут всього 5 поверів. Перший поверх обклали адміністрацією. Другий та третій поверх складався з гуртожитків для учнів. Четвертий — це та ж їдальня, кухня, душ та туалет, а п'ятим були різні кабінети, де проходять уроки 

Коли ми дійшли до місця призначення, то я побачила, що це був кабінет директора. Ладно, буду йти до нього та розказувати все свое життя. Почуваюся ніби до психолога зараз схожу. Двері відчинилися, і всередині був чоловік, приблизно 65 років. У нього була лиса голова та добрі зелені очі. Він обдарував мене задоволеним поглядом та попросив свого слугу вийти, щоб поговорити зі мною особисто. Коли той вийшов, директор радісно прокрутився на своєму стулі до мене та почав говорити ввічливим голосом:

—Сідай на стілець навпроти мене.

Коли я сіла, він продовжив розмову.

—Тебе ж звати Асіят?

—Так, — коротко відповіла я.

—Розкажи мені будь ласка про своє минуле, ти раніше знала, що в тебе така могутня магія?

Я зніяковіло посміхнулася. Могутня? А от про це мені вже точно ніхто не розказував.

—Я не знала, що в цьому світі є магія. —чесно зізналася я.

—Добре, інша вагома інформація мені відома.

Я не стала задумуватись звідки в нього інформація про мене, хоча було б цікаво дізнатися. Він встав з стільця та підійшов до мене, щоб попросити мене пройти з ним. Я не стала сперечатися з могутнім магом та пішла за ним.