Глава 4

Мені було ніякого просто сидіти і розглядати все, що тільки можна. Мені б порозглядати академію, узнати про їх звичаї та розклад. Саме про це мені і розкаже моя сусідка по ліжку. До речі, і про учеників теж потрібно дізнатися. А то знайду ще когось хто вміє читати думки, та попадуся на своїй не обережності.

Ми з дівчинкою проходили поміж коридорами та вона мені розказувала все, що тільки можна і не можна. Усе таки якщо розмова зав'язалася, то потрібно побільше розузнати про неї та про власницю ліжка навпроти.

— Слухай, а можеш розказати про себе, свої здібності та здібності інших учеників? 

— З задоволенням! Мене звати Німі, і я володію телекінезом, тобто.. 

Вона дістала якийсь камінчик зі своєї кишені та підкинула його вгору. Він стримко летів вверх, але коли наступив час спускатися, він не послухався законів гравітації та затримався у повітрі на декілька секунд. Якщо знати, що раніше я взагалі не здогадувалася про магію та вважала її тільки видумкою, то навіть це дійство викликало бурю захоплення. Ми продовжили шлях і дівчинка продовжила свою розповідь.

—Варвара, тобто Варя, тобто дівчинка яка займає ліжко навпроти тебе, володіє магією крові. По типу, якщо кров буде йти з рани то вона зможе легко зупинити її. А ще вона вміє робити людину своєю маріонеткою, регулювавши потоки крові. Але не хвилюйся, вона ніколи не робила чогось поганого навмисно за допомогою магії іншим. Ще, хоч по її першій реакції і не видно, але вона дуже щедра та тактильна. А про інших нічого сказати поки що не можу, бо ти їх ще не знаешь.

Німі замовкла на пару секунд, щоб дати мені змогу все переварити. Далі вона знову почала щось говорити про будівлю, але я її слухала у пів вуха. Ця дівчинка— це теж саме що і гугл, Яндекс, і Вікіпедія у одній персоні! Як би я без неї тут виживала? Ніяк, прийшлося б жити разом з купою таемниць, на яких не було б відповідей.

У роздумах та розмовах ми дійшли до виходу з академії. Нас зустрів холодний вітерець та плескіт листя. Чудове почуття огорнуло мене, і, здається, Німі теж. Від задоволення ми навіть заплющили очі, сконцентрувавшись на відчуттях. Ця мить відчувалася ніби декілька місяців сиділа у темниці і тільки зараз вийшла на волю. Хоч цілий день би так простояла, але коли ми нарешті розплющили очі то зустріли Назака. Ну тільки його тут не вистачало. Я з сорказмом поглянула на нього, потім вирішила подивитися на реакцію Німі на внезапну зустріч. Вона була в восторгу, ніби зустріла нічийні 5 тисяч гривень на асфальті. А чого це вона так їм милується? Я дівчина, що вчилася у школі мистецтв, зараз їм картину свадьби намалюю і всім покажу. Цей індивід підійшов до нас та привітався з Німі. Далі він вирішив до академії. А на мене так і не глянув. Ну і добре, хоч уникну розмови. Ми ще трохи постояли з сусідкою по ліжку і пішли до кімнати. Все таки зараз тільки листопад, а ми навіть без курток вийшли. Коли ми увійшли до кімнати, то побачили поповнення. Усередині, крім Варі, сидів ще один хлопчик років 15, з короткостриженим коричневим волоссям і болотними очима та одна дівчина приблизно 13 років, з коротким рижим волоссям,  Виразними синіми очима та середнім зростом. Я здивовано подивилася на ще незнайомих мені людей. Коли це вони встигли всі зайти до кімнати, невже коли ми з Німі вийшли десь на півгодини на вулицю? Мене це не сильно здивувало, адже я вже зрозуміла, що власники інших двох ліжок теж існують, тому спокійно пішла до свого спального місця та сіла на нього. Найбільше мені сподобалося те, що кожен займався якоюсь справою. Хлопчик сидів на підвіконні та читав книгу. Дивно, але іноді він поглядав не мене, ніби знав мене з народження. Варя сиділа на ліжку та пила чай, слухаючи розмову рудої дівчини про сьогоднішній урок. Урок? Так тут все таки є заняття? А чого це я ще на них не йшла? Може, вони пожаліли мене та поки що не відправили на заняття? Схоже на це, але тут більш значуща причина точно. Так, це точно не моя проблема і не треба сильно в неї занурюватись.