Розділ 12

Сев

Я лише хотів її трохи подражнити. Але все виходить з під контролю. Під палким поглядом Олени моя кров миттю перетворюється на запалену нафту. Пульс пришвидшується, тіло напружується, мов перед стрибком.

Вона така спокуслива в своїй короткій спідниці. Напевно навіть не усвідомлює, наскільки.

Її погляд ковзає по моєму тілу і я відчуваю його буквально фізично. Як дотик, який обпікає.

— Так і будеш дивитися? — питаю, і не впізнаю свій голос.

— А ти так і стоятимеш? — питання на питання. Зіниці розширені. Погляд стає розфокусованим. Чорт. Вона манить мов сирена.

Я роблю крок на зустріч. Олена виставляє навіщось руку, але виходить дуже неспритний жест. Зачіпає рушник, і той починає сповзати з моїх стегон.

— О…

Виривається у неї здивоване. Нервово сіпається горло, коли вона ковтає. І миттю облизує свої губи, що стає провокуючим фактором. Я не залізний. А вона все дивиться. Якось ніби не на мене і водночас нахабно. Так що я збуджуюсь і не можу заспокоїти себе.

Їй би зараз почати лаятись і вигнати мене. Але Олена нічого не робить. Хоча не так. Робить. Витягнута вперед рука, яка наробила стільки “біди” все ще висить в повітрі. Потім починає рухатись.

Олена торкається кінчиками пальців моєї шкіри на грудях. Дотик мов розряд струму. Я ще ніколи не хотів так когось, як її в цю мить. Заволодіти. Зробити своєю. Помітити. Без сорому, без зайвих слів, просто узяти і присвоїти.

Ще одне здивоване “Оооо”, коли я роблю крок назустріч, опиняючись впритул до неї. Її долоня лягає мені на груди, а я зазираю їй в очі згори вниз, намагаючись розгледіти в її погляді згоду на мої подальші дії.

— Сев, — шепоче вона. І трішки подається до мене вперед. Так, ніби чекає поцілунку.

Сприймаю це за запрошення. Цілую її стрімко. Захоплюю губи, зминаю їх, прориваюсь язиком в рот, знаходячи її язик. І не стримую стогін замовлення. Я хотів цього. Як спрагла людина пити.

Вона дурманить мене своїм смаком. Своїм тихим зітханням. А я хочу гучності.

Моя долоня сама знаходить її груди. Спочатку ледве торкаюсь, поступово додаючи напір. Олена хапається своїми руками за мої плечі, щоб не впасти. Це дає мені простір для дій. Хапаю її за сідниці притискаючи до себе з силою. НЕ розриваю поцілунок.

Вон атака маленька, що мені доводиться припідняти її за сідниці, щоб втиснути саме туди, куди хотів.

Вона сильніше стискає мої плечі.

Не витримую цієї каторги, і підхоплюючи її зручніше несу до ліжка.

— Я не спинюсь, — повідомляю їй на вухо, коли ми падаємо на ліжко, налякавши Руду, яка дрімала на подушці.

В голові поноситься мільйон думок. Починаючи з того, що ми зараз зробимо помилку і закінчуючи тим, що я фізично не можу вже відірватися від Олени. Вона ніби проросла мені в шкіру своїми поцілунками і вдихами-схлипами.

Всі думки тікають, мов налякані птахи з гілки, коли Олена притягує мене до себе за плечі, змушуючи ледве не впасти на неї. Я боюсь роздавати її своєю вагою. Вчасно фіксуюсь на ліктях, знову палко цілую в губи, а потім зариваюсь носом у волосся, виціловуючи її шию.

Ловлю кожен стогін. Вони стають гучнішими, особливо коли мої руки роблять те, що давно хотіли. Повторюють вигини її тіла, торкаються оголеної шкіри, вивчають, досліджують…

Олена відкривається. Дозволяє мені все більше, підганяючи мою пристрасть.

Ми ніби навіжені, яких тримала на ланцюгу. Але тепер всі перешкоди впали і ми можемо робити те, що забороняли собі…

***

Прокидаюсь зранку поруч з нею. Олена лежить на моєму плечі, сопе тихенько, посміхаючись уві сні. Відкидаю темне пасмо волосся зі щоки. Милуюсь нею. ЇЇ тілом, яке так довірливо лине до мене. І думаю, чи не зробив я чергову помилку? Я ж не планував цього. Не думав, що так станеться. Але тепер нам треба з цим жити. І я не збираюсь зникати з її життя. Принаймні поки що.

А це значить, треба якось шукати вихід з тієї ситуації, що склалась.

В цю мить Олена розплющує очі. Дивиться на мене, потім її щоки червоніють, мов маки. Вона підтягує простирадло, щоб сховати від мене свої принади.

— Сев… Все це — помилка, — каже, ховаючи обличчя за моїм плечем. — Мана якась. Ти можеш зараз піти?..

Я не знаю що відповісти. Тому мовчки підводжусь. В мені все бурлить від емоцій, я боюсь зараз зірватися, тому мовчу…

Олена

Сев мовчки одягається. Я лежу, сама шокована своїми словами і його реакцією. Я певно б хотіла, щоб він хоча б обійняв мене і сказав, що це не помилка. Що ми це хотіли і тому зробили. Але він вперто стисну зуби і натягує футболку, яку приніс з ванної кімнати.

Я натягую простирадло повище. Оманливе відчуття близькості минуло. І тверезість б’є по нервах. Ховаю погляд. Волію взагалі провалитися крізь землю.

Сев різко виходить з квартири, залишаючи мене сам на сам з моїми переживаннями.

Я йду в душ. Хочу змити залишки спогадів про свою нерозсудливість.

Але кожен дотик води до шкіри мов німе нагадування про те, як добре мені було. Ніколи і ні з ким я не відчувала такого фантастичного задоволення. Наші тіла мов створені одне для одного, підійшли ідеально. Я навіть подумати не могла, що з чоловіком буде так добре.

І якщо вже питати чесно, то я не шкодувала, що спробувала це. Нехай мені соромно за цю слабкість. Але хіба десь в душі я не мріяла, коли їхала сюди, що знайду собі сексуального молодика, з яким помщусь Дімі? Проте я б так і не наважилаьс на такий крок, якби Сев до мене не поліз…

З душу виходжу вже в певній душевній рівновазі. В тілі відчувається неймовірна легкість. Такого я не відчувала вже давно. Може що до операції, коли мені тільки повідомили про вагітність… Зараз по при реакцію Сева мені хочеться співати і танцювати.

Беру Руду на руки і кружляю з нею по кімнаті.

— Я така дурепа, — кажу їй. — Але ти і сама все бачила… Проте, мені сподобалось це гріхопадіння.

Відчуваю голод. Тому швидко йду до холодильника. Рудій сиплю корм і доливаю чисту воду. Собі вирішую приготувати щось ексклюзивне. А готувати я не вмію… Але мене це зараз не спиняє.