Розділ 5. Пішли геть!

Масивні дубові двері за нашими спинами з гуркотом зачинилися. Тяжкі кроки луною рознеслися під високою стелею.

— Зараз будуть звірства, — ледь чутно прошепотіла Юрна.

Світ завмер. Але це тривало лише мить, бо наступної секунди тишу розірвав гнівний голос лорда Сайласа Палора, який зачитував пояснювальну записку, що ми написали за кілька хвилин у кабінеті секретаря.

— "Справа була вночі, при кладовищі академії магічних мистецтв Рогуса, серед похмурих надгробків і тіл, що давно спочили. Я, Маніка Ноктурно, і моя подруга Юрна Мартиша, дві адептки спеціалізації некромантії з найсвітлішими намірами, невластивими для некромантів, прямували за настановою шановного професора Фігаліса виконувати практикум до сьогоднішнього дня і цілком випадково підняли значну частину поховань. Ні, правда, випадково! Хто б міг подумати, що недієве зілля може виявитися таким дієвим?", — награно-саркастично вигукував, та далі читати не став.

 Подумалося з іронією: справа була ввечері, робити було нічого... 

Спираючись на стіл і свердлячи темними очима, різко спитав: — Хто з вас винен?

Замовляла трави сама й нічого не перевіряла, тож зілля варили з чого було — ось вам і результат. Крокнула вперед, чорна мантія трохи протерла підлогу.

— Це була моя формула, — сердечно зізналася, намагаючись виглядати адепткою, яка щиро кається; ось правда, сльозу пустити не вдалося. — Ми не думали, що все зайде так далеко.

— Але я допомагала, — додала Юрна, пронизана участю.

— Не думали, отже? — декан роздратовано випустив повітря, жовна рухалися разом з очима. З погляду було ясно — вбив би при нагоді, до того ж кілька разів. Брови чоловіка зрушилися так низько, що я боялася, вони ось-ось зростуться в одну лінію. Моторошненько...

— Тільки хотіли зрозуміти механізми взаємодії магічної енергії даного зілля із мертвими тканинами. Чисто академічний інтерес... — продовжила пояснювати я.

— Чисто академічний інтерес? — лячно заволав, добре що не матом. — Ви розумієте, що мало не влаштували масове вбивство? Чи хотіли перевірити, наскільки сильні маги бойової спеціалізації, піднявши стародавні поховання?

Юрна здригнулася.

— Просто експериментували з некромантією, — пробурмотіла вона. — Хто ж знав, що викличемо цілий вбивчий загін воїнів, похованих декілька сторіч тому...

Ні, ну а що він чекав? Адепти більшість практичних завдань виконують без супроводу будь-кого з викладацького складу. Цілком передбачуваний результат, хочу зауважити.

— Експериментували... І це "невеликий" експеримент? — Юрна не витримала і хихикнула, але швидко придушила сміх, втупившись у килим, коли декан кинув гострий погляд. — Отже, вчені-експериментатори, гадаю, тепер хочете бачити, які експерименти я можу учинити з вами?

З жахом завмерли, навіть трохи перейнявшись та усвідомивши всю глибину відповідальності — мстя буде безперечно та стовідсотково... Однак змушена визнати, гнів лорду Сайласу йшов так само як і чорна сорочка, що добре облягала в міру широкий торс. Тьху! Маніко, ти про що думаєш!?

— Значить так, дисциплінарне стягнення вам забезпечене, — сказав остаточно з вироком.

— А за яким пунктом? — я неспокійно переступила з ноги на ногу.

— Пункт третій, — поінформував. — За покаранням підійдете до професора Гора.

У самому пункті три зазначалося: за серйозні порушення студенти можуть бути зобов'язані виконувати певні виправні роботи, як-от прибирання території академії, допомога в лабораторіях, участь у громадських роботах або допомога викладачам.

Я зітхнула з полегшенням. Добре, що не п’ятий. Хоч і доведеться попотіти, відпрацьовуючи додаткові десять годин. Мене не виключать у будь-якому разі, зі зрозумілих причин, а от Юрна може добряче постраждати, чого дуже не хотілося. Тоді довелося б звертатися до таточка, чого взагалі вдвічі дуже не хотілося.

У Рогусі покарання за порушення призначаються залежно від їх ступеня, як і в будь-яких інших академіях. Але виключають тут все ж рідко, а то й майже ніколи. Проте наше порушення масштабне, тому передбачити результат було складно.

Відклавши аркуш з моїм кривим почерком, шановний декан обійшов стіл, підійшов упритул, вихопив із рук колбу, відкоркував, нюхнув — око сіпнулося. Загалом, все як треба, результатом цілком задоволена.

— Маніко, тільки не кажіть, що переплутали й поклали замість звіроцвіту собачу кропиву, — стиснув двома пальцями перенісся і замружився. Бідолашний, так і завиє незабаром...

— Не кажу, — але все ж вирішила добити.

— Ви що, зовсім в очі довбететесь!? — вкотре закричав чомусь надто невдоволений чоловік. — Колір не збентежив, ні!? Та де ви взагалі дістали заборонену рослину?

Де-де, у надійного постачальника, де... Це тільки подумала так, а відповіла:

— Цього, на жаль, також сказати не можемо…

Юрна напружилась і нервово ковтнула. Ми домовилися не видавати джерело, і я мала намір тримати своє слово. Виробнича таємниця, так би мовити. Зробила висновки, що до гобліна поки що не ходитиму — небезпечно, можуть вистежити.

— Пішли геть! — палко гиркнув. Згодом нервово розвернувся й подався до вікна, напружено дивлячись на заднє подвір'я академії, де виднілися кам'яні надгробки. Мабуть, уявивши в них нас...

Кілька разів повторювати не треба — вилетіли з кабінету швидше, ніж сьогодні тікали від повсталих.

— Ну, принаймні ми знаємо, що собача кропива справді працює, — нарешті дозволила собі посміхнутися.

Юрна тихо засміялася і запитала:

— Що будемо робити?

— Те саме, що й завжди, — знизала плечима. — Ховати інші докази кримінального порушення та сподіватися, що не надумають відрахувати. А то й зовсім посадити...