Розділ 21. Епічний фінал

  Дьйорк і Клея, тримаючись за руки, повільно йшли вузькою доріжкою, оточеною древніми могилами. Придворний маг крокував позаду них, несучи маленьку скриньку з Еліксиром Життя. Небо над палацом затягнулося хмарами, і здавалось, сама природа чекала на момент, який змінить історію королівства Еронеї.

  Дьйорк обережно відчинив двері склепу. Усередині було темно і тихо, а повітря важке від століть забуття. У центрі склепу стояла кам'яна плита, на якій покоїлося тіло короля, зодягнуте в стародавню королівську мантію.

  - Це тут, - тихо сказав Дьйорк і поставив світильник біля плити. Маг мовчки дістав Еліксир Життя.

  Клея, все ще вражена тим, що повернула собі молодість, дивилася на свого батька. Вона поклала руку на плече Дьйорка. Її очі сяяли.

  - Ми готові?

  Тіло короля було сірим та зморшкуватим, оповитим темним сувоєм. Дьйорк кивнув і допоміг магові крапнути кілька крапель еліксиру на губи короля. Мить здавалася вічністю. Повітря в склепі почало вібрувати, і тіло короля повільно здригнулося. Потім воно почало світлішати, зморшки почали зникати, шкіра почала набувати звичайного вигляду…Через кілька секунд він глибоко вдихнув і відкрив очі.

  - Де я? Що сталося? - запитав Гріус, підводячись. Його голос був слабким, але живим.

  - Батьку! —-вигукнула Клея і кинулася до нього. - Ви знову з нами!

  Король повільно підняв руку до обличчя, торкаючись своїх зморшок. Його очі наповнились сльозами.

  - Що це за диво? Як це можливо? - шепотів він.

  Він згадав, як роками чекав з донькою повернення її нареченого. Як Клея змарніла і він попіклувався про неї, попросивши придворного мага помістити її у кришталеву домовину до повернення лицаря Монтегю. Від прибульців правляча династія знала про те, що в інших світах час може текти завсім по-іншому, ніж у світі Альтізорр. 

  Дьйорк пояснив королю, як він мандрував світом, щоб здобути Еліксир Життя і врятувати Клею та королівство. Гріус слухав уважно, але коли зрозумів, що секрет еліксиру можна використати для продовження життя всіх мешканців їхнього світу, його обличчя змінилося.

  - Ця сила має належати лише нашій династії, - заявив він. - Якщо всі будуть жити майже вічно, порядок світу буде зруйнований.

  Дьйорк і Клея обмінялися тривожними поглядами. Вони знали, що рішення короля поставить під загрозу все, заради чого вони боролися.

  - Ваша величносте, - почав Дьйорк, - ми не можемо зберігати цей дар лише для себе. Наш обов'язок - допомогти всім людям нашого світу. Це можливість збудувати краще майбутнє.

  Клея взяла руку батька.

  - Батьку, ви завжди вчили мене бути справедливою. Наш народ заслужив на цей шанс.

  Король довго мовчав. Нарешті він зітхнув.

  - Нехай буде так. Ми об'єднаємо наші зусилля, щоб поширити це знання серед інших. Але пам'ятайте: це сила, яку потрібно використовувати з розумом.

  Молоді люди радісно перезирнулись. Нарешті вони могли об'єднати власні життя у щасливій родині!

  Тим часом, у паралельному світі - Землі, Дірк Каннінгайм лежав у лікарняному ліжку, оточений медиками. Він невідворотньо помирав. Медикам було дуже шкода талановитого художника. Скільки чудових полотен він би міг ще створити, якби зміг вижити!...

  Місцеві медики зв'язались з національним науковим центром медико-космічних досліджень і розповіли про таку проблему. І науковці вирішили допомогти. Вони потайки вже деякий час співпрацювали з високорозвиненими іншопланетянами.

  Під час клінічної смерті Дірка лікарі прийняли рішення перенести його ментальну сутність у тіло гуманоїду з паралельного світу, оскільки Дірку демонстрували та пропонували різні світи, але він давно спостерігав за пригодами Дьйорка і хотів би жити саме його життям.

  Тіло митця слабшало з кожною хвилиною, але його свідомість перебувала у дивному стані. Він бачив видіння світу Альтізорр, лицаря Дьйорка, його подвигів і битв. Дірк відчував, що якось пов'язаний із цим світом. І він пам'ятав слова Дьйорка перед їхнім прощанням. Отже, той може йому допомогти зрушити з цього білого світу, в якому він перебував нескінченно довго. Він з усієї сили подумки звернув до нього свій уявний заклик.

  - Лицарю Дьйорку, допоможи мені!

  - Ми втрачаємо його! - крикнув лікар, коли монітор показав падіння пульсу.

  Раптом у приміщенні стало неймовірно світло. Дірк опинився в дивному чорному просторі, схожому на нескінченний океан зірок. Перед ним постали могутні прибульці.

  - Ти маєш вибір, - сказав один із них. - Ти можеш піти в небуття або стати частиною нового світу.

  - Я би спробував жити життям Дьйорка, - прошепотів Дірк.

  У королівстві Еронея Дьйорк, Клея та Гріус разом із народом почали нову еру. Але щось у душі Дьйорка залишалось неспокійним. І раптом, одного дня, перед молодим подружжям виникають могутні майже прозорі велетні, які повідомили, що своїми вдалими спробами Дьйорка повернути до життя короля Гріуса Четвертого та його доньку був порушений певний баланс світу Альтізорр. Внаслідок цього, щонайменше одна людина має піти з життя, або прийняти у себе іншу, вмираючу особу. Лицар, Клея та Король не знали, що робити. Несподівано для них, прибульці надали молодому чоловікові можливість поспілкуватись з кимось.