Розділ 20. Зустріч з Клеєю

  Кришталевий саркофаг королівни Клеї, що нагадував огранений діамант, стояв у центрі тронної зали. Придворний маг завершив останнє заклинання, на щось натиснув на домовині, і повітря в кімнаті наповнилося легким сріблястим сяйвом. Лицар Дьйорк, тримаючи в руках Еліксир Життя, зробив крок уперед.

  - Ми готові, - прошепотів маг. - Лише одне слово, Дьйорку, і кришталевий саркофаг відкриється.

  Дьйорк вдивлявся у прозору кришку домовини, за якою виднілася постать Клеї. Її обличчя залишалося спокійним, але час залишив свої сліди — зморшки вкривали шкіру, волосся посивіло, а руки виглядали крихкими, мов сухі гілки.

  - Відкривай, - твердо сказав Дьйорк.

  Маг вимовив стародавнє закляття з іншого світу. Кришталева поверхня саркофага почала зсуватися, видаючи звук, схожий на спів льоду. 

  Клея вдихнула різко і глибоко, її очі відкрилися. Вона повільно сіла.

  - Де я? Що сталося? - слабким голосом запитала вона.

  - Клеє, це я, Дьйорк, - відповів лицар, нахиляючись до неї. Його голос тремтів від емоцій.

  Її погляд сфокусувався на ньому, і в очах спалахнуло визнання.

  - Дьйорку… ти повернувся, - вона простягнула до нього руку.

  Він обережно взяв її тендітну руку в свої.

  - Я завжди обіцяв тобі повернутися. І я тут, щоб повернути тобі життя.

  Клея на мить зраділа, але потім її погляд упав на власні руки. Вона помітила зморшки та тонкі вени, що просвічували крізь шкіру. Її обличчя сповнилося жахом.

  - Що сталося зі мною? - прошепотіла вона. Її голос зірвався. - Моє обличчя… мої руки…

  Маг приніс дзеркало, але Дьйорк намагався його зупинити.

  - Не треба…

  Та Клея вже побачила своє відображення. Її очі наповнилися сльозами, а голос зірвався у плач.

  - Це не я… Це не я… - повторювала вона, відводячи погляд від дзеркала.

  Дьйорк став на коліна біля неї, притримуючи її за плечі.

  - Клеє, я поверну тебе такою, якою ти була. Просто довірся мені.

  Він обережно дістав з фляги кілька крапель Еліксиру Життя і дав їй випити. Клея ковтнула, але її сльози не припинялися.

  - Це ще не все, - сказав він, схилившись до неї. - Я обіцяв, що поверну тебе до життя не лише тілом, а й душею.

  Він наблизився і міцно поцілував її в губи, вкладаючи всю свою любов і надію в цей поцілунок. Магічна енергія Вогняного еліксиру передалася через їхній дотик. Її тіло почало наповнюватись джерелом невичерпної енергії.

  Очі Клеї запалали золотавим сяйвом, і з її тіла почали спадати ознаки старіння. Її шкіра стала гладкою, волосся відновило свій золотавий блиск, а тіло випромінювало силу і молодість.

  Клея поглянула на свої руки, потім підвелася, відчуваючи неймовірну легкість.

  - Це диво, - прошепотіла вона, дивлячись на свої долоні. Потім перевела погляд на Дьйорка. - Ти це зробив…

  - Ми зробили це разом, - відповів він, обіймаючи її.

  Маг схвально кивнув.

  - Але ми ще не завершили. Король Гріус потребує цієї ж магії.

  - Але ж він …

  - Я знаю. Але я зміг здобути те, за чим він мене послав!

  Клея і Дьйорк, тримаючись за руки, йшли до склепу, де спочивав король. Їхні кроки лунали в тиші нічного палацу.

  - Думаєш, ми зможемо? - запитала Клея, стискаючи руку нареченого.

  - Разом ми можемо все, - відповів він, впевнено посміхаючись.

  Перед входом до склепу маг вже чекав їх. Він тримав у руках чашу з Еліксиром Життя, яку приготували для короля.

  - Це буде найважливіший момент, - сказав маг. - Але я впевнений, що ми впораємося.

  Дьйорк обійняв Клею за плечі.

  - Ми повернемо знайомий нам світ, навіть, якщо доведеться пробудити зірки.

  Вони разом пішли в поховальну залу.

Дорогі друзі, дякую Вам, хто залишився зі мною та героями цієї книги! Не забувайте, будь ласка, ставити вподобайки, підписуватись та додавати книгу у бібліотеку! Буду дуже вдячна за Ваші коментарі! Люблю Вас та ціную кожного! Ваша авторка.