Розділ 16. Дар Вогняного Еліксиру

  - А результат буде різнитись від шляху, який я оберу? - спитав він після тривалого міркування.

  - Результат залежатиме лише від твоїх дій, лицарю, - отримав він відповідь.

  Тоді не мало значення, яким шляхом іти і Дьйорк вибрав середню стежку, що вела до розпаленого кратера. Дьйорк ступив у світ вічного полум’я, де кожен подих ставав випробуванням. Розпечене повітря обпікало легені, а небо, забарвлене у відтінки червоного, здавалося, палахкотіло разом із землею. Країна Вогню нагадувала нескінченний морок, розірваний потоками лави, що зміїлися крізь чорний базальт, і фонтанами полум'я, які рвалися з тріщин у землі. У серці цих смертельних пейзажів страх почав повільно охоплювати Дьйорка. 

  Кожен крок Дьйорка залишав слід на розплавленій землі, що плавила навіть найміцніше взуття. Земля під ногами потріскувала, і частенько він ставав свідком, як з тріщин виривався вогонь, поглинаючи все навколо. Щоб уникнути падіння в ці вогняні пастки, він змушений був балансувати на крихких обсидіанових уступах, які розжарювалися до червоного кольору. На його шляху стояли величезні лавоспади, які, падаючи вниз, створювали розжарений туман. Потрапивши до такого, він міг би зазнати важких опіків або втратити орієнтацію. В одній із таких ділянок він ледь не впав у річку з лави, і тільки його швидкість та витривалість врятували його від неминучої загибелі. 

  Перед відправленням до вулкана Вогняний Володар, дух, що керував цим світом, передав Дьйорку особливий артефакт — "Сферу прохолодного дихання". Ця сфера оточувала лицаря тонким шаром енергії, який робив повітря прохолодним навколо нього. Хоча це не захищало повністю, але робило перебування в пекельному світі можливим. Однак сфера вимагала багато енергії, і Дьйорк мусив використовувати її обережно, щоб не вичерпати її силу передчасно.

  Коли кратер вулкана вже був близько, Дьйорк зустрів найбільше випробування — справжній дощ із розпечених каменів. Каміння падало з неба, вибухаючи від контакту з землею. Відчайдушно ховаючись і маневруючи, він використав залишок сили Сфери прохолодного дихання, щоб пробратися до входу в вулкан.

  Його попередили, що глибоко під землею мешкали істоти, які виникали з потоків лави — вони нагадували величезних виродків із розжареного каміння, а їхні очі світилися блідо-жовтим світлом. Вони атакували все живе, намагаючись прогнати непроханого гостя зі своєї території. В повітрі лунали глухі звуки, немов плач і ревіння водночас. 

  Тож, Дьйорк намагався взяти себе в руки та набути незворушного вигляду, аби його не вздумали лякати.

  Коли він нарешті досягнув кратера, вкрай втомлений, але не зломлений, його погляд зустрівся з очима древньої істоти, яка лежала у самому центрі розпеченого моря лави і нерухомим поглядом дивилась на нього. Його постать нагадувала дракона, зробленого з киплячої лави.

  Здавалося, що ця істота от-от атакує. Але, щось у її рухах було не таким. Вона виглядала змученою, і в її очах Дьйорк помітив щось невловимо знайоме. Чи не такий самий вираз він бачив спочатку у Левіафана?

  — Що тебе мучить? — запитав він, намагаючись не застосовувати меч.

  Дракон зупинився, і його очі загорілися м’яким вогнем. Він не атакував, а натомість повільно відчинив пащу, звідки випало велике блакитне яйце, оточене полум’ям. Лицар доторкнувся до нього та відсмикнув руку від нього. Яйце було надто гарячим!

  Дьйорк зрозумів, що дракон — не ворог, а охоронець свого потомства, яке було на межі загибелі через надмірне тепло кратера. Лицар спустивсь униз та швидко знайшов прохолодне місце серед каменів і переніс туди яйце. Дракон мовчки подивився на нього з вдячністю і зник у полум’ї.

  - А що мені робити далі? - розгублено прокричав Дьйорк.

  - Повертайся до Вогняного Володаря, - почув він розкотистий громовий голос дракона.

  Як відомо, дорога-повернення завжди здається коротшою. Тож, лицар  не помітив, як опинився у повелителя Вогняної країни. Коли Дьйорк повернувся до фортеці, Вогняний Володар уже знав про його подвиг та чекав на нього.

  - Ти пройшов випробування. Твоя сила не в мечі, а в здатності бачити далі за очевидне і допомагати навіть тим, хто виглядає небезпечним.

  З цими словами Володар простягнув йому чималенький чудернацький флакон, що світився червоним сяйвом.

  - Це - Вогняний Еліксир. Використовуй його мудро. І пам’ятай: справжня сила — це не руйнування, а створення.

  Дьйорк схилив голову на знак подяки, і Володар відкрив перед ним портал назад до Країни Каменів.

  Знов гаряче повітря підхопило його і він декілька миттєвостей кружляв у розпеченому вирі. Він ще раз побачив величні вулкани, що стікали донизу живою магмою, спалахи вогню у темному небі та політ чудернацьких Жар-птахів…

  Але, раптом все скінчилось і Дьйорк вийшов із порталу, тримаючи безцінний вогняний дарунок. Його обличчя було змучене, але сповнене радості. Він знав, що тепер має все необхідне, щоб створити Еліксир Життя. Але водночас відчував: ця місія — лише відрізок шляху, який вимагає від нього не лише мужності, а й глибокого розуміння самого себе і світу навколо.

  Які ж випробування ще можуть на нього чекати? Молодий чоловік сподівався, що наразі вже ніщо не заважатиме алхімікам з Країни Каміння зробити Еліксир Життя…

Дорогі друзі, бажаю всім сил та спокою! Читайте цікаві пригоди та не забувайте про підписку та вподобайки! Моє серце належить Вам!