Розділ 5. Новий шлях

  Засмучений швидким прощанням з коханою, Дьйорк, одягнув новий металевий костюм, який виявився дуже зручним і легким, і одразу чарівним чином набув дещо старого та потертого вигляду. Молодий чоловік у ньому напрочуд легко видерся на мутона і поїхав униз, у долину. Спочатку лицар хотів осідлати коня. Але Його Величність сказав, що підйом на священну гору буде важким і кінь йому не допоможе. Мутони ж були потужними витривалими тваринами, які у разі загрози вершнику могли захистити того своїми потужними молотами-щелепами та могутніми копитами, на відміну від тендітних коней. На диво, короткі та товсті ноги мутонів могли розвивати велику швидкість. Тож йому залишалося без варіантів осідлати мутона.

  Вершник швидко перетнув долину і тепер на  них чекав крутий підйом. Хвала Абсолюту, сьогодні їхні сонця особливо не припікали. Або, може, через те, що на лицарі були надягнені особливі, чужі обладунки, йому не було спекотно так, як завжди?

  Сині гори були вкриті сизим туманом. І все ж, крізь нього було видно сріблясті водоспади, якими так славилося їхнє Королівство. Небо до обіду порозовішало, на ньому не було жодної хмаринки... Це вступило в свою роботу ніжне рожеве сонце.

  Поки мутон долав гірський схил, Дьйорк думав над завданням. Добре було королю наказувати! Іди туди, не знаю, куди! Принеси щось, не знаю, що! А все ж таки, куди йти і що треба знайти?

  Якщо сам Ґриус не знав, що треба шукати, то як він – простий посланець може це виконати? І тим не менше, він має знайти необхідне та здобути його, інакше нареченої йому не бачити! Зустрітися з цими посланцями і дізнатися в них. Хоча, як він з ними розмовлятиме, якщо не знає їхньої мови? І як королю вдавалося приховувати, що він спілкується з таємничими посланцями?

  Коротше кажучи, в голові були суцільні запитання та жодних відповідей. Зараз Дьйорк засумував і згадав про Клею. Не минуло й півдня, а він уже нудьгував за нею.

  Мила Клея! Здавалося б, він уже досяг дозволу володіти коханою дівчиною, і тут -  на тобі! Особливий указ короля!

  Сумні роздуми перервало відчуття голоду. Мутон зупинився передихнути і почав щипати траву. Поруч паслися гірські барани. Дьйорк намагався визначити, скільки часу йому залишилося до кінця підйому. Він підвів голову і зрадів. Залишилося зовсім небагато. Щоб прискорити процес, він підвівся з мутона і пішов поруч.

  Незабаром вони піднялися на саму вершину. Мутон ліг прямо біля краю гори. А Дьйорк почав з цікавістю розглядати священну гору. Він зробив крок-другий і ніби натрапив на прозору стіну.

  Лицар здивовано завмер. Він бачив перед собою інші гірські вершини, звичний краєвид їхньої країни. Рожеве небо та пухнасті білі хмари, що затишно влаштувалися на гірських піках.

  Тут він згадав про артефакти короля. Молодий чоловік дбайливо витяг з металевої скриньки, підвішеної до пояса, чорний камінь і натиснув на синю горошину.

  І раптом… він з подивом помітив, що гірський майданчик раптом виріс у розмірах… Точніше, став видимим. На ньому стояло троє... споруд, схожих на ворота. Одна з них була зроблена із каміння. Друга - немов із застиглих потужних струменів води. А третя – з великого вогняного овалу. За кожною з них було видно те, з чого вони були побудовані. Зліва від воріт стояв височенний блискучий предмет, прямуючи вгору своєю конусоподібною верхівкою. Якась скеля? Але, на вигляд, вона була металевою, з круглими вікнами. Для чого це? Навіщо?

  Нічого не розуміючи, Дьйорк лише зрозумів, що у світі існує багато незрозумілого. Але з цим треба змиритися. І використовувати, якщо вийде.

  Що ж казав король? Що у кожному зі світів може бути необхідний йому предмет. Або - явище. Запитання, як його знайти? Але, спочатку треба розібратися з тим, куди саме йти?

  Розсудивши, що найкраще продовжити шлях на ситий шлунок, Дьйорк розстелив скатертину-самобранку і замовив собі буханець хліба, кільце ковбаси та шматок сиру, флягу води та глечик червоного вина.

  Він знову, з великою цікавістю став розглядати, як скатертина-самобранка задимилася, засяяла різним світлом і раптом, з нізвідки, на ній з'явилися бажані продукти.

   Як багато чудес існує в світі! І ніхто, крім короля та Клеї, про це не знають. Чому? Його Величність не хоче, щоб народ дізнався про вихідців із інших світів? Або – вони самі?

  Цікаво, як вони виглядають. Хоча він, мабуть, незабаром сам про це дізнається.

  Втамувавши голод та спрагу, Дьйорк зібрав усі свої речі та провізію в заплічний мішок і пішов у напрямку до воріт.