"П'єдестал переконань"
Душа на роздоріжжі
Стоїть душа на роздоріжжі
Років ось тих, наївних час.
В очах блищить велике "буде!"
Багатство, слава, визнання.
Весь зір здійнявся лиш туди,
Де п'єдестал кумирів мрій.
І все затьмарило душі
Велике "досягну вгорі!"
Душа почала підійматись
Сходинками престижних мрій
В маленьких кроках вже пишатись,
Кидати тих, ким дорожив.
Тут давня дружба дала тріск
Бо "не рівня" вже цій душі.
Там давня гріюча дрібниця
Вже раптом якось не годиться.
Так раз за разом, мимохідь
Горять мости всіх рубежів.
Душа по кроку віддаляла
Все давнє й цінне, що плекало.
Душі здавалось: Ось нове життя!
Тепер я не слабка! Не розмазня!
Та річ у тім, що на гляху до визнання
Вона старанно руйнувала все до тла.
І ось, діставшися жаданної вершини
Душа раптово озирнулася на мить
І раптом вона гірко зрозуміла
Одну деталь, що надламала її вмить.
Коли на тій так бажаній вершині
Ти опиняєшся самотнім назавжди
То ні престиж ні визнання ні сила
Вже не дають тих щастя і ваги добра.
Бо найцінніше що в житті лиш можна пережити
Коли ти на вершині вже своїй —
Це мати тих, з ким зможеш розділити
Моменти радості, і слави визначні.
Відредаговано: 21.09.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
