***

Сера стояла на відкритому балконі, завернувшись у плед, похитуючи бокал з шампанським. Не те, щоб Алекс пробудив у ній якісь старі почуття, але це людське саможаління дівчину не відпускало. Це було неприємно.

- Чотири місяці, вісім років, - промовила дівчина пошепки.

До Нового року лишалось години три. Сера перехилила келих.

- Розпиття алкогольних напоїв сам на сам із собою – це вже майже алкоголізм! – перервав її голос.

Обернувшись, на сусідньому балконі Сера побачила Тая.

- Я там ломився тобі у двері, але ти не відчиняла, тож… - він перекинув ногу через перило, - я вирішив, що постукати у вікно буде надійніше.

- Ти що, навіжений?! – Сера вчепилась йому в руку, - здурів?! 21 поверх!

- А треба було двері відкривати! – пхикнув Тай, перестрибуючи на її балкон, - в мене тут святковий набір, до речі!

Він знову перехилився через перила балкону, змусивши Серу вчепитися в нього, і дісав паперовий пакет.

- В мене тут кальбіджім, медові тістечка, шампанське…

- Ти… ти чого тут взагалі? – Сера подивилась на хлопця.

Тай на секунду підвис, оцінюючи, що має зараз сказати. Але під вичікуючим поглядом дівчини, просто сказав правду.

- Та… Алекс напився та розповів про вас…

- І ти прибіг мене пожаліти? – скривилась дівчина.

- Та ні, ти що… - замахав руками Так, - просто… захотів вибачитися, я тобі наговорив тоді…

- Забудь, - відмахнулась Сера, - все добре. Вибачень я не потребую, жалості чи співчуття тим більше, то все було дуже давно. Краще їдь до своєї дівчини і зустрінь Новий рік там, де хочеш.

- Як би так… - Тай ніяково посміхнувся, - ми вже давно про це обоє думали. І вирішили розійтися.

- Прямо перед святом? Ну ти і свиня, - засміялась Сера.

- Мені якось так і сказали, коли лупили букетом.

Сера почали сміятися ще голосніше. Не розуміючи того сам, Тай підхопив її сміх.

- Тож… коли мені сказали, що ти пішла додому… Мені здалося, що це не чесно, що ти святкуватимеш на самоті, - нарешті сказав Тай, - ну і виходить, зараз я там, де і хотів бути. Не проганяй мене хоча б до ранку, бо ключі я забув, а повторити цей трюк з балконом ще раз у мене не вистачить сміливості.

- Давай зайдемо у тепло, - піднялась Сера, - ти казав, у тебе там кальбіджім?

- І шампанське!

І вони зайшли до квартири. А потім більше двох годин говорили і пили шампанське. Тай розповідав про свою роботу в Європі, про першу роботу, навчання в універі, а Сера – про переїзд до Сеулу, як вирішила, що не працюватиме по спеціальності, про перші спроби фотографувати для журналів. Він розповідав, як зламав ногу, вона – як впала з велика, він про улюблену страву і як її готувала його сестра, вона про Маргарет і про їхні втечі з дому на дискотеки до друзів. Наближалась опівніч…

***

- А наче непогано, - Елеріс накинув на плечі Ліфи теплу шаль, - скажеш, що так і планувала?

- Нііі… зачекай. Останній штрих лишився, - усміхнулась Ліфа і клацнула пальцями.

***

- Дивись, - Сера вскочила з дивану, - сніг пішов!

- Серйозно? – Тай підскочив, але заплутався ногами у пледі і впав, зачепивши Серу та поваливши її на підлогу.

Їх погляди вперше пересіклись так близько. Вони могли відчувати дихання один одного. Сера підняла очі до панорамного вікна.

- Сніг… - прошепотіла вона.

Тай прослідкував за її поглядом. За вікном пролітали пухнасті сніжинки. Він зробив над собою зусилля, аби піднятися з підлоги і допомогти підвестись Сері. Вони підійшли до вікна. Сніг кружляв наче у танці, повільно припорошуючи будинки, вулиці, дороги, перетворюючи Сеул на казкове королівство.

- З Новим роком, Сера, - Тай ледь вагомо торкнувся волосся дівчини губами, - з Новим роком.

А потім, вони знову говорили… Доки не заснули під ранок на одному дивані.