Розділ 13

Тимніло, коли караван зупинився на відпочинок у пустелі. Здавалося, що ніч принесе спокій, але все змінилося за кілька хвилин. Шум, що поступово наростав із темряви, розбудив Амір і Лалу. Спочатку вони подумали, що це лише звичайний нічний вітер, але згодом стало зрозуміло, що це наближається щось серйозніше.

Мародери. Група піратів, озброєних лукавими виглядами та мечами, які з'явилися з темряви, наближаючись до каравану з різних боків, готувалися до нападу. Амір схопив свій меч, його серце билося швидше, але це була не лише реакція на небезпеку — він відчував, що це випробування не тільки для нього, а й для Лали. Вона не була звикла до боїв, але її інтуїція та мудрість могли виявитися саме тим, що допоможе їм вижити.

— Лала, тримайся близько! — скомандував Амір, кидаючись на допомогу своїм товаришам.

Лала не вагаючись, вже стояла поруч, готова діяти. Вона не мала бойового досвіду, але її ритуали і зв’язок із духами дали їй силу. Погляд її очей був твердішим, ніж будь-коли. Вона відчула потужну енергію землі та небес, що допомагала їй у цей момент.

— Я з тобою, Амір, — сказала вона з рішучістю, навіть коли темрява покривала землю, а нападники вже наближалися. Вона підняла руки до неба і шепотіла слова, які були невідомі Амірові, але він відчував, як їхня сила наповнює повітря.

Мародери кинулися на них, але Амір був готовий. Він оборонявся мужньо, рухаючись швидко і рішуче, відбиваючи удари, а Лала використовувала свою магію для захисту. Її слова були тихими, але вони відчувалися, як могутня сила, що обвивала її навколо, створюючи невидимий щит.

В один момент, коли здавалося, що ворогів стає все більше, Лала зробила глибокий вдих і підняла руки вгору. В її очах спалахнув світлий вогник. Енергія, яку вона викликала, розпочала концентруватися навколо них, створюючи атмосферу, де навіть самі мародери відчували неспокій. Лала призвала духов, і вони заповнили простір невидимою силою, відганяючи нападаючих назад.

Амір побачив це і зрозумів, що його стратегії можуть лише частково забезпечити безпеку, але спільна боротьба з Лалою дала йому впевненість. Вони працювали як єдиний механізм: Амір — фізична сила, Лала — духовний захист. І разом вони виглядали непереможними.

Через кілька хвилин боротьба припинилася, і вороги відступили, понісши втрати. Караван залишився живим, і навіть найбільші скептики з усіх торговців зрозуміли, що ця пара була не просто супутниками на шляху — вони стали символом надії і сили для всіх.

Амір, важко дихаючи, подивився на Лалу. Її очі світліли від енергії, але в її погляді він побачив також відбиток втоми.

— Ти… справжня воїтелька, — сказав він, дивлячись на неї з захопленням і вдячністю. — Без тебе ми б не пережили цього.

Лала, усміхаючись, протерла бруд з рук і погладила його по плечу.

— Ти був моєю опорою, Амір, — відповіла вона. — Без твоєї відваги, я б не змогла захистити нас так. Ми доповнюємо одне одного.

Між ними був момент тиші, в якому звучала тільки нічна тиша та плескіт вітру. Вони стояли поряд, об'єднані не тільки під час боротьби, але й через щось набагато більше — через взаємну підтримку, довіру і любов, яка зміцнилася під час цієї битви.

— Цей шлях буде ще важчим, — сказав Амір, все ще тримаючи її руку. — Але я тепер знаю, що ми можемо пройти його разом.

Лала кивнула і погладила його руку, її погляд був спокійним і впевненим.

— Разом ми непереможні, — відповіла вона. — Ми станемо ще сильнішими.