Глава 16. Зак

В руках автомат, на голові начеплена бандана. Ми стоїмо на виході з свого прихистку. Хто ми? Це я, Стів, Тіша, Ров та ще декілька хлопців. Не забути і про квадрокоптер, який я вдосконалив і збільшив ємкість патронів після першого його виходу.

- Ти впевнений, що це тут? - Тіша поглядає на Стіва.

- Ага! - Киває той. - Тут ворогів не багато! Проте будьте обережними! Десь тут є Чорні Маски!

Ров на це відповідає.

- Розходимося обережно! Тримаємо всіх на зв'язку! - І показує на навушник, що у вусі. - Робимо по максимуму стелс, якщо хтось палиться, то починаємо стріляти відразу.

- Не забувайте і про димові шашки, відволікачі і тому подібне! - Нагадую я. Кілька годин потрапив на те, щоб зробити такі корисні штуки 

Стів хлопає карман, показуючи, що все є. Розходимося. Тіша рушає з Стівом, Рев з хлопцями розходяться в різні сторони, а я ж йду в обхід.

- Один є! - Чую в навушнику.

- Другий на місці! - Чую радісний крик Тіши, а згодом і голос Стіва.

- Мовчи!

Для початку стараємося обійтися без крові. По мінімум. Йду далі. Нікого. Випадково натикаюся на когось. Виставляю вперед зброю. Проте це Рев. Ми уиваємо один одному і розходимося в різні сторони. Якийсь час все йде спокійно. Аж доки не чую вибух і переляканий крик Тіши.

- Стів!

Я бігом туди. Стів лежить на землі, частина обличчя залита кров'ю.

- Я ж казав стелс! - Підбігаю я до них. - Що сталося?

- Стів натрапив на міну, проте якимось чином  залишився цілим, не рахуючи, що обличчя все в крові. - Пояснює мені Тіша.

- Уф! - Промовляю я про себе. А згодом вже в навушник. - Схоже, що можна вже не стелсувати! - Зітхаю.

- А що сталося? - Чую голос Рова.

Я нахиляюся до друга, щоб оглянути пошкодження і вже потім кажу.

- Схоже Стів втратив ліве око! - Чую ойкіт Тіши.

- Зрозумів! - Відповідає мені Ров, а вже потім до хлопців. - Пацани, стелс відміняється!

У цей же момент починається стрільба. Я оглядую кімнату, в яку потрапив. Якийсь комп'ютер, уривки з-під газет, різний непотріб. Ноутбук відразу ховаю в рюкзак, уривки теж.

- Пішли! - Я піднімаю хлопця із землі.

- Давай допоможу! - Тіша підхоплює з другої сторони.

Ми виходимо з будинку, де натикаємося на Рова.

- Ооо! - Витягує Ров. - Стів, тепер тебе можна спокійно називати капітаном! В мене десь завалялася пов'язка! - Хлопець рискає по карманах і згодом витягує клаптик тканини на нитці. - А я то думав куди це добро діти? А, бач, пригодилося! - І вдягає Стіву на око.

- Дуже смішно! - Незадоволено піднімає на Рова погляд Тіша, але згодом дивлячись на Стіва добавляє. - Але симпатично!

Рев киває. Юнак підзиває кількох хлопців до себе, де просить відвести Тішу разом з Стівом назад. Все ж треба перев'язати рану і т.д. Коли ті уходять, Рев хитро оглядується і протягує мені два джойстика до квадрокоптера.

-Тут ще повинна підоспіти допомога! Розмаж їх по стінці!

Ми ховаємося неподалеку. Деякі залізають на дах для кращого обзору і попадання. Хтось залишається з нами. Інші переміщаються в поближче до цілі.

Я керую квадрокоптер вперед. На камері вже видніється і допомога. Я хмикаю і наводжу приціл на ворогів. Тррр! Падають наче карти! Мені допомагають і товариші по зброї. Схоже,схоже попадаю не всіх, але в більшість.

- І наостанок! - Подає мені гранату Ров. 

Я відриваю чеку і кидаю в будинок. Якщо когось на добили, то від гранати точно всі подохнуть. Ба-бах!

- А тепер чекаємо! Сам мер повинен приїхати, щоб оцінити пошкодження.

- Думаєш приїде?

- Приїде, приїде! А в нас сюрприз для нього. До того ж зробимо спостереження за ним. Когось із своїх пошлю. - Перезаправляє автомат Ров. - А там дізнаємося і всі плани Гілберта! Розберемося з ним і кінець!

Я здивовано киваю на ці слова. Було б непогано!

Наша група перенаправляється в один із пустих будинків. Все ж чекати треба буде довгенько. Поки хлопці шукають їжу, відпочивають або чистять зброю я включаю комп'ютер. Дякую урокам Стіва без проблем розбираюся із паролем. Тааак!

Судячи з того, що знайшов, Гілберт хоче створити ідеальне місто. Щасливі люди, велике майбутнє і всі зачиповані. Бррр! Люди будуть як роботи! От пожартуєш, щоб твій друг хай піде і вб'є когось із знайомих, і той піде і зробить це навіть не кліпнувши.

І ось цю інформацію щодо чипування Стів і виклав в інтернет. І відразу знайшлися протичипні щодо цієї ідеї. Багато фото як це повинно виглядати, ці нюанси і пояснення. Та ну! Я закриваю комп'ютер. Нічого нового.

Ззовні чутно гомін, Ров відразу хапається за зброю і повільно підходить до вікна. Махає рукою й іншим. Підходжу. Наближається якась машина.

- Гілберт видно! - Тихо коментує ситуацію Ров.

Ми стовбичимо біля вікна, проте коли вся вистава ховається, розуміємо, що треба виходити. Ров натякає щодо моїх розроблень. Я киваю і витягую з рюкзака пулі. Ідею щодо них подала Тіша, коли поомовилася щодо того, щоб було непогано вбити людину зсередини. Так і з'явився цей винахід. 

Пуля, потрапляючи в організм розкладається і вводить в кров різні шкідливі речовини. В результаті чого організм починає боротись самим з собою. А ці речовини осідають на органи, що і приводить до того, що нутрощі починають потихеньку гнити. Антитіла думають, що це щось чуже і починають їсти свої органи. І найцікавіше, що не можна зрозуміти що відбувається з людиною. А знайти, те, що потрапили в тіло не можна, бо пуля наче розчинилася. Ось тобі і сюрприз.

Ми наближаємося ближче і вже чуємо як Гілберт лається. Щоб мер міста і так сварився? Ого! Я займаю зручну позицію. Думаю для цієї операції знадобитьсяі одна пуля. Зручно розташовуюсь, погляд на Гілберта, очі на приціл.

- Відволікаємо! - Чую голос Рова, і той і ще кілька його товаришів кидають пищалки в різні сторони. Охоронці відволікаються на це і відходять. Ров дивиться на це і промовляє. - Давай.

Я прищурююся і стріляю. Ціль своє отримала. Містер Вілсон ойкає проте не опускається. А руку відразу до рану. Частина охоронців до нього. Інша шукати нас.