Глава 15. Гілберт

Я стою напроти будинку Аріни. Хоча після весілля без поняття куди та втекла, все ж це допомагало мені реалізувати плани. Киваю охоронцям, щоб ті залишилися назовні, а сам рушаю до дверей. Дзвоню. Двері відчиняються, на порозі стоїть служанка. Схоже дівчина в шоці від того, кого вона побачила, але все ж пересихає себе і питає.

- Доброго вечора! Чим можу допомогти?

- Мені треба побачити містера і Місіс Стейсонів. - Намагаюся роздивитися за спину служанки. 

В коридорі з'являється і хазяйка будинку, яка запитує.

- Міті, хто це біля дверей? - Служанка відступає, і Місіс Стейсон побачивши мене, ахає.

- Ви? Що вам треба?

- А раніше ви так нарядно наряджувалися. - Оцінив її домашній наряд. - Що запалу немає?

Місіс Стейсон тільки насупила брови, підійшла до дверей, відіпхнувши Міті і сердито промовила.

- До побачення! - І вже хотіла прикрити двері переді мною, проте я підставив ногу.

- Я прошу лиш поговорити! - Виглянув я в дирку.

- Нам немає про що говорити! - Намагалася придивити мені дверима ногу жінка. - Здається треба було закінчити відразу після того, як Аріша відмовила з-за вас виходити.

І відразу перейшли на "Ви".

- Да? - Вирішив добавити вогню. - Тоді ця розмова стосується якраз вашої Аріші.

Місіс Стейсон заметушилася, але все ж пустила. Я хмикнув на це і рушив у вітальню. Містер Стейсон побачивши мене лише незадоволено хмикнув. Видно він мене розкусив вже давно.

Я зручно сів на диван, повернувшись жо хазяїв будинку обличчям. І почав говорити.

- Хоча весілля не задалося, мені вдалося знайти і поговорити з Аріною. Дівчина дуже метушилася, але все ж ми домовилися щодо дечого. 

- Це щодо чого? - Наступив брови містер Стейсон.

- Що ви віддасте мені п'ятдесять відсотків акцій, якими володіє ваша дочка. Аріна щодо цього згодилася.

- Брехня! - Стукнув кулаком по столу містер Стейсон. - Арі розумна людина, вона не віддасть навіть одну гривню тому, хто цього не заслужує. А я вже достатньо побачив після того як ви стали мером.

Я заокруглив вверх на це очі. Що там можна побачити? Як я домовився з Чорною Маскою щодо того щоб стати мером і змінити город на краще. Хто ж знав що такі методи не сподобаються жителям цього міста.

-Тоді я думаю вам оце все пояснить! - Я поклав на стіл кілька фотографій.

Місіс Стейсон взяла в руку фото, і її пальці в цей же момент затремтіли, як тільки вона побачила. Шантаж вирішує все. Містер Стейсон приєднався до перегляду. Сльози почали капати на щоку хазяйки. Проте жінка далі мене здивувала. Вона порвала фото, при цьому промовляючи.

- Мій материнській інстинкт підказує мені, що Арі жива і не померла. Тому подавися своїми фото! - І кинула на мене шматки фотографій.

Я тільки видихнув на це і піднявся з дивану.

- Як хочете! - Промовив. - Проте знайте, що вам буде тільки гірше!

І вже рушивши до виходу навздогін до себе почуваєш такі слова місіс Стейсон.

- Твоє серце таке гниле, а душа така брудна та мерзотна, що ніщо не зможе змити цю гидоту з тебе! Ти помреш, гниючи і пожираючи себе зсередини! Запам'ятай мої слова!

Служанка лише здалеку за мною спостерігала, проте не підходила. Я закрив за собою двері і кивнув охоронцям, які стояли неподалеку. П'ятдесят відсотків не такі важливі. Проте можна отримати гроші і по-інакшому. Тому відійшовши до машини, спостерігав як охоронці поливають бензином будинок, перед тим заколотивши всі двері і вікна. Сам же закуривши сигарету, заховав руки в кармани, і обпершись на кузов машини, спостерігав як починає горіти будинок.

Стовби дима піднімалися вгору, вогонь розгорався ще сильніше. Раз-у-раз були чутні вибухи. Красота! 9 будинку долинали крики.

- Бос, що робимо далі? - Запитав мене один із охоронців.

- Поїхали! - Махнув рукою.

Забравшись в машину, ми рушили. Відкривши вікно спостерігав як догорає будинок.

Пізніше.

На столі лежала розгорнута карта, на якій були помічені місця. Червоним кольором, те що згоріло чи вибухнуло. Це магазини, будинки. Синім кольором ті місця, в яких під завалами перебували люди. Шось типу розважального центру. Сірим - де є мої люди. Чорним - де розташовані Чорні Маски.

- Бос! - Хтось позвав мене, відірвавши від думок. Повернувся на голос. - В нас проблеми!

- Що саме?

- Схоже бунтівники захопили одну з наших точок. - Почав пояснювати чоловік. - Обклали її вибухівками. Все рознесло повністю!

- Чорт! - Вдарив я по столу.

- Багато загинуло? - Піднімаю погляд на свого підопічного.

- Всіх знищили. Схоже діяли злагоджено і швидко.

Я підходжу до карти і закреслюю одну зі своїх пристанищ. Ще кілька таки подібних виходом, і я рознознесу до чортів це місто до міліметра. От не дають мені створити ідеальне місто. Все котиться до дідька!

- Посильте охорону, де ще можна! - Задумався я.

Підопічний пішов, я взяв в руки телефон. І покрутивши його кілька разів в руці набрав номер.

- Алло! - Чую чоловічий голос.

- Треба знайти і прибрати цих бунтівників! - Почав я. - Всі плани псують.

- Зрозуміло! - Відповіла Чорна Маска і перервала дзвінок.

Я підійшов до стола і налив у бокал віскі. Мої плани ніщо і ніхто не зіпсують. А інакше пошкодують, що на світ народилися. І Чорна Маска з цим мені допоможе.

Треба оцінити наскільки велику шкоду ці бунтівники заподіяли. І навідатися на місце. Тож допивши віски, забрав з крісла піджак і рушив на вихід до машини. 

Не здивуюся якщо в цьому всьому приймала участь Арі. Бо дівчина тямуща!