Глава 13. Шей

Ніколи не думала, що розкажу начисто все своє життя незнайомцю. Маккі знала недовго. Нас познайомив Тео, коли я працювала офіціанткою в одному ресторані. Це була робота, яка давала мені гроші, але аж ніяк не задоволення. Все ж за квартиру треба платити, хоч вона і тимчасово наймана. Тео позвав мене до себе, коли він разом із другом прийшли в заклад.

- Привіт! - Коханий поцілував мене в щоку.

- Хай! - Я посміхнулася йому у відповідь. - Прийшли щось замовити чи просто так?

- Взагалі подивитися на гарячих дівчат, але не проти щось і перекусити! - Почав незнайомець, і Тео його вдарив ногою по яйцях. - Ай!

Я заокруглила на це очі.

- Вибач Мака, він буває нестримується і наговорить всякого! - Промовив Тео, дивлячись на друга.

- В карман за словами не лізе! - Добавила я.

-То просто карман завузький, - Хмикнув так званий Мак, - а душа то широка! - Як міг розтягнув останнє слово хлопець.

- Слухай, широкодушевний, будеш замовляти щось? - Я на секунду глянула на свого роботодавця, який натякнув, що треба записувати замовлення, тому витягнула з кармана записну книжку з ручкою.

- Запакуйте мені он оту, що бере замовлення в нас! - Почав Маккі за що ще раз отримав від Тео. - Ай-ай! Та добре! - Здаючись, промовив хлопець. - Мені гарячий суп з куркою, стейк з приправами та пляшку вина.

- Маккі! - Загрозливо попередив його Тео.

  - ПЛЯШКУ ВИНА! - не змінив свого замовлення юнак.

- А ти, будеш щось? - Я повернулася до коханого.

- Можна те саме, тільки замість вина коктейль Булшот (ред. Bullshot - ароматний напій з кислинкою, який додає йому лимон)

Я киваю і рушаю на кухню. Містер Рейз тільки сердито на мене дивиться. Але я знаю його потаємні бажання. І те, що тут я працюватиму недовго. Віддавши замовлення на кухню, рушаю в туалет, щоб поправити зачіску. Все стоячи біля дзеркала, чую чиїсь кроки. Піднімаю погляд, в дзеркалі біля дверей стоїть містер Рейз.

- А ти мені якраз треба!

- Мені треба йти! - Я різко повертаюся і рушаю на вихід. Чоловік перекриває мені дорогу.

- Пропустіть, мене чекає робота! - Намагаюся обійти здорованя.

- Перечекає! - Не дає мені проходу роботодавець. - Я

 знаю, що тобі треба! І можу тобі це дати!

- Якщо ви про секс, то подавіться! - Я показую фак, віддавлюю чоловіку ногу, і поки той потирає покалічене місце, виходжу з туалету.

- Ми не закінчили з тобою! - Чую позаду! Я зітхаю на це і рушаю за замовленням.

- Все гаразд! - Питає Тео, поки я розтавляю тарілки на стіл.

- Нормально. - Промовляю я, хоча на душі все ж скребуть і виють собаки.

Хлопці були недовго. Раз-у-раз підходила, щоб забрати тарілки. В такі моменти ми розмовляли. Я часто відчувала на собі погляд Маккі. Було дуже незручно, проте мовчала. Містер Рейз теж пилив мене поглядом.

Моя зміна добігала до кінця. Відвідувачі вже закінчували свою трапезу. Тео і Маккі вже давно пішли. Я витирала столи та поправляла стільці. І ось в ресторані нікого немає. Тільки я і Містер Рейз.

- Шей! - Чую його голос і згодом бачу його самого. - Можеш підкрутити тут лампу? - І показує високо на стіну, де треба лампочка.

Серце починає битися як навіжене, тому заспокоюю себе і промовляючи про себе рушаю.

- Це просто робота! РОБОТА!

Біля стіни стоять рухливі сходинки, які витягуються. Я підходжу і дивлюся наверх. Зітхаю і стаю на іншу сходинку, потім ще на одну. Поступово добираюся до лампи. Вкручую лампочку. І в цей момент відчуваю як до моєї ноги хтось доторкується. Я опускаю голову і бачу містера Рейза, який хижо посміхається. Моя робота вже закінчена.

- Я все! - Промовляю і здригую чоловічу руку з себе.

На мить закриваю очі. Спокійно. Треба вмитися. Тому йду у туалет до умивальника. Вже стоячи біля дзеркала, чую як хтось заходить, клацання замка. Не розуміла? Повертаюсь і бачу роботодавця, який тримає в руках ключ.

- Ви що робите?

- Даю можливість отримати тобі задоволення! - Сміється той, повільно наближаючись до мене.

Я оглядуюсь в надії кудись втекти. Є хіба що кабінки в туалеті. Ну давай Шей. Біжу туди. Проте не встигаю закрити двері як мене настигає чоловік, хапаючи мене за руку.

- Відпустіть мене! - Кричу я, проте мені закриваю рукою рота. Чується дзвенькіт ременя. Чорт. Я намагаюся вирватися, але тільки ще дужче все псую. Чую розривання моєї сорочки. Як рука лізе під спідницю. Як до мене прижимається голе тіло. Як кричу через руку. Вириваюся створюючи різні звуки. І схоже, що мене чують, бо в цей момент ручка дьоргається і через кілька секунд двері розпахуються. На порозі стоїть Маккі.

Хлопець відразу розуміє що тут і до чого, бо підлітає до містера Рейза, з розмаху дає по челюсті, що той аж падає, що схоже аж втрачає свідомість.

- Ти в порядку? - Мак підходить до мене. Проте я в шоці мовчу. Тому Мак розстьобує товстовку і накидає на мене. Я поправляю спідницю. І хлопець обнявши мене, виводить з ресторану.

Я сиджу на задньому сидінні машини з відкритими дверима і п'ю гарячу каву, яку дякуючи Маку, маю. Сам хлопець сидить на паркані напроти мене.

- Я відразу зрозумів, що з тобою щось не так! - Почав говорити Маккі. - Відразу після того, як ти поспілкувалася з тим роботодавцем. Тому чекав твого закінчення зміни. Проте коди зайшов ресторан, то з почув чиїсь крики з туалету. А вже там побачив тебе.

-Дякую! - Вимовляю я. - Тільки Слухай, давай домовимося, не розказуй про це Тео. Хай це буде наш секрет.- Мак тільки кивнув.

Так і почалася наша дружба. З того часу пройшло два роки. Я чесно намагалася забути той випадок, і Мак мені допомагав. Все ж незважаючи на цей секрет, я трохи побоювалася Маккі. Хлопець здавався мені недосягаємий у всіх поняттях. Ось чому почала його зводити до того, що той почав зі мною зустрічатися. І це дійсно сталося. 

Все ж було боязно щодо того, як відредагує Тео. Чомусь тільки Мак був спокійний. Я розуміла тільки одне, Тео навряд чи після цього мене пробачить, і ми розстанемося. Тому такі справи.