Глава 5. Тео

Сьогодні вибори мера. Частина працівників на роботу так і не прийшла. Чесно, я не буду ні за кого голосувати. А сенс?

Робота не йде, все валиться з рук. Відволікають звуки на вулиці.

- Так робота не піде! - Кажу про себе і розумію, що пора на сьогодні закінчувати. Перевдягаюся з костюму в щось простіше. Сірий світшот, чорні штани і кросівки. На роботі в мене завжди є запасний одяг. Бо творчість - вона непередбачувана, натхнення може прийти будь-коли. І зазвичай коли це наставало, я не був ні в костюмі, ні на роботі. Тому приходив в тому що був. Ну і вирішив, щоб мені було простіше, сколотити гардероб.

 Зрозумів і те, що в своєму житті треба щось міняти. Та, що з Шей давно не бачився, і чесно вже скучив за її дотиками. Тому вирішив навідатися додому. Вже біля квартири зрозумів, що щось не так. Інтуїція напевно спрацювала. Проте все ж відкрив двері ключем. Вже заходячи всередину мій ніс відчув запах алкоголю. Елітного і дорогого. Вишуканого, але в то же час і оригінального. Такий зазвичай вподобував Маккі. Хм. Проте настрожився, коли почув стони Шейбі та чиєсь пихтіння. Звуки долинали із спальні.

Проте коли я прийшов, то побачив що Шей скаче догори на Маку.

- Значить так ти розважаєшся, коли мене немає вдома, і я на роботі? - Обперся об двері я, схрестивши руки на грудях.

-Тео? - Шей глянула на мене і відразу зупинилася.

- Бро, а я тобі казав шукай собі нову дівчину! - Відіпхнув Шейбі від себе, Маккі піднявся з ліжка.

- Мак, твої натяки були занадто розпливчасті. І взагалі з тобою поговоримо пізніше. - Відрізав вже колишньому другові. І вже до Шей. - А ти? Чесно, не очікував.

Шейбі наскоро одягалася, щоб все пояснити. Але що пояснювати, якщо очі все побачили самі. Здається, тут і так все зрозуміло.

- Тео, я... - Почала Шей.

- Досить! - Перебив її я. -Треба це неподобство закінчувати. Схоже, що міняти дівчину і друга я почну вже зараз.

І розвернувшись з кімнати, промовив.

- Даю час, щоб зібратися самим і забрати свої речі, і покинути МОЮ квартиру! - наголосив я на останніх двох словах. - У вас є година!

З цими словами я покинув квартиру, не забувши для заспокоєння пхнути стійку із парасольками, яка стояла біля виходу у квартиру.

Ось тобі і друг! Тепер можна зрозуміти і поведінку подруг Шейбі, які так дивно поводилися. І зрозуміло, чого прогулюючись раз-у-раз їх зустрічав. Не дивно, якщо ті з мною стежили, щоб я випадково не зустрів Маккі, який сосеться з Шейбі. Тому щоб відвести душу, рушив в розважальний центр. Чомусь дуже захотілося купити ігрову приставку і на якийсь час відірватися від реальності. Робота все одно нікуди не дінеться. Крім моїх пожамканих почуттів і розбитого серця. А алкоголем лікувати це не моє. 

Я стою біля консолей і дивлюся в одну точку. Недалеко чую шурхотіння і мені на очі попадається брюнетка, яку я побачив кілька днів назад в ресторані, коли з Маккі сидів. Вирішив для початку не підходити, а просто спостерігати здалеку. Дівчина стояла біля телефонів і роздумувала, а потім розвернулася і пішла в сторону холодильників і мікрохвильових пічок. Ремонт затіяла чи що? Чи просто теж як і я бродить по магазину не знаючи що хоче. Або знає, але не може вибрати.

Я зітхнув на це. Десь вдалині чулися вибухи і крики, проте мене хвилювало не це. А як підступитися і заговорити з незнайомкою. Напевно тому Мак так напористо мені пропонував знайти іншу дівчину, видно знаючи, що я кину Шей. З його сторони це звичайно розумно, але все ж і неприємно.

Я знаю Маккі ще з дитинства. Хлопець завжди знав що хотів. Навіть якщо це було не його. Не його іграшка, не його портфель, не його дівчина. Він отримував ВСЕ! Ми познайомилися на вулиці на дитячому майданчику, коли Мак знову відбирав якусь іграшку. Нам було чи то чотири, чи то п'ять років.

- Ти що робиш? Віддай дівчинці! - Я підійшов до пісочниці і вирвав у блондина ляльку, яку той відібрав у дівчинки.

- Гей! Вона моя! - Намагався вирвати в мене добичу хлопець.

- Не твоя, а її! - Я протягнув іграшку її хазяйці. Дівчинка в сльозах глянула на мене, взяла свою річ і посміхнулася. Повернувся назад.

- Хлопчики в таке не граються, навіщо тобі це? - Запитав я в того.

- Я завжди забираю те, що хочу! - Вперто промовив той.

- Але ж це неправильно!

Але Мака було не зупинити. На тому ми і подружилися.

Вже будучи підлітками ми часто щодо цього сваритися. Маккі відбирав речі у дівчат, намагаючись таким чином звернути на себе увагу і спокусити. Не з першого разу, але крючок ціпляв наживку.

Мак часто виривав у мене з-під носа дівчину, на яку я часто заглядувався, але так і не підходив познайомитися. В якийсь момент мені здавалося, що таким чином Мак намагається мене вибісити, проте як виявилося у нас просто з ним співпадали смаки щодо дівчат. 

В один день ми з ним сиділи в одному з покинутих вагонів, їли різні смаколики і просто насолоджувалися життям.

- Слухай, Тео. - Почав Мак.

- Хм. - Вирвався я з роздумів.

- Ти ж мене знаєш, що завжди отримую те, що хочу. - Відпив факту той. - Просто я не хочу щоб із-за якоїсь дівчини рушилася наша дружба. Тому зараніше прошу вибачення, якщо якимось чином уведу в тебе її.

Я на це тільки зітхнув. Мак це такий Мак. Тут нічого не поробиш. 

- Домовилися! Тільки є одне але... - Зробив паузу я. - Не тоді, коли в мене буде весілля, окей?

- Добре!

Ми скріпили це все нашим фірмовим рукопажаття. І продовжили обідати у вагоні.

Ось чому ці моменти зплили в мене з пам'яті. Може правда дати Маккі шанс? Але як кажуть, як зрадив один раз, то зробить це іще. Але це характер Мака, і все що можна робити це змиритися. Я і сам розумів, що далеко відносини з Шей не зайдуть. І якщо ми плавно з пари перетворювалися в сусідів, то необхідно вже тоді було щось робити. Але я нічого не робиш. І тоді в діло вступив Маккі. Я його не виню! Просто злюся!

І розумію, що треба дати Маку шанс. Тільки сказати йому про це трохи пізніше. Все ж треба цю ситуацію переварити.