Глава 3. Арі.

- Слухай, а можна якось видалити всю інформацію з комп'ютера Гілберта? - Я сиділа на наступний день в кафе з своїми друзями.

- Арі, ти ж розумієш, що влізати в чужий будинок, а тим більш в комп'ютер це злочин. - Зітхнула Тіша.

Просунувшись на наступний день, я зізвонилася з колегами по роботі. І зараз про все розказавши, ми розробляли план дій. Мені вдалося дізнатися, що всю важливу інформацію містер Вілсон тримає на комп'ютері. Тому необхідно було придумати план, за допомогою якого можна було тримати комп'ютер.

- Я ж можу спокійно зайти в його будинок. Бо типу його "наречена". - Показала я лапки.

- Ну це може прокатити, а що далі? - Задумався Зак.

- Стів, в тебе наче є флешка, за допомогою якою можна віддалено підключитися до будь-якого пристрою?

- Да, є. А це може вийти!

- Значить, я рушаю до будинку Гілберта, типу притворяюся, що з скучала і закохана. Відволікаю його, вставляю флешку у комп'ютер, чекаю декілька секунд, витягую і тікаю.

- Я тоді підготую переговірні пристрої. А ще прослуховувальний пристрій і gps-пристрій. - Кивнула на це Тіша.

- Тоді на мені флешка. - Почав писати в нагадуванні Стів.

- А я притворюся доставником піци, яку замовили на цю адресу. Сам же за нею заплачу. І буду тоді відволікати. - добавив Зак.

- Ну а я тоді добуду ініормацію з комп'ютера.

На цьому і розійшлися. Моя мама повністю занурилася у приготування весілля. Як солодко вона сплелася з матір'ю Гібьерта, аж страшно стає. Тільки тато старався в це не влізати. Хоча і заперечити проти слів своєї дружини не міг.

Щоб план удався, довелося перерити всю шафу, щоб знайти відповідне плаття. Надушитися парфумами. Короче, треба було виглядати на всі тисячу балів. Будемо вважати, що це ще знову вже котре завдання по роботі. Нацепивши на себе переговорний пристрій, я з'єдналася з своїми друзями.

- Всім чутно? - Перевірили я зв'язок.

- Да. - Відповів Зак.

- Слухай, а покидайте свої фотки! - Запропонувала Тіша.

Покидали. Всі оцінили і моє плаття, і милий наряд Зака і спільну селфі-фотку Стіва і Тіши в машині.

- Готові? - Запитала я. - Тоді почали.

Гілберт був здивований моєму візиту.

- Не чекав? - Виставила одну ногу вперед, відкривши її голу без плаття.

- Да ні! - Облизнувся Гіл.

- Ввійти можна? - Питаю.

- Звичайно.

- Об'єкт пустив метелика в свою нору! - Прокоментував ситуацію Стів. Я старалася не засміятися, хоча сміх і виривася.

Нора і правда була величезна. Все ж сюди я прийшла перший раз.

- Можна запропонувати щось випити? - Питає Гіл.

- Віски якщо можна. 

- Секундочку. - Гіл рушив на кухню.

Поки чоловік возився з алкоголем, я вирішила швидко оглянути будинок. На першому поверсі не було нічого примітного. Крім кухні, яка плавно переходила вітальню, була ще ванна і роздягальня. Тихо прокравшись на другий поверх я побачила безліч кімнат. Одна з них була спальнею Гілберта. Дві інших пустовали. А ось четверта і виявилася тією, яка мені було треба. Тихо відкривши двері, я огледілася. Просторий кабінет у біло-дерев'яно-чорний тонах. На столі і комп'ютер. Проте знизу я чую Гілберта, тому вискакую.

- А що ти робиш на другому поверсі? - Здивовано дивиться на мене Гіл.

- Да, ось оцінюю, де буду жити з тобою. Вивчаю територію. - Придумала я на ходу, спускаючись вниз.

- І як тобі? - Я забрала бокал.

-Ну... - Затягнула я. - Чесно, я б розширила б простір. Особливо на другому поверсі. Занадто закритий простір як для мене.

- Хм. - Задумався Гіл.

- Кажан підлітає до нори! - Чую в навушник.

І ось дзвінок. Гіл рушає до дверей. І ось чутно розмову з Заком. Я ж рушаю на другий поверх у кабінет. Все ж не так багато часу.

- Я в кабінеті. Бачу комп'ютер. - Кажу в навушник я.

- Давай. Чекаю сигналу. 

Включаю комп'ютер.

-Там пароль.

- Попробуй його ім'я і дату народження. - Підказує Стів.

- Не підходить.

- Може твоє ім'я? - Доєднується до розмови Тіша.

- Ні.

Що ж це може бути? Може дата нашого "весілля". 17.04.22.

- Я включила комп'ютер. - Відповідаю я своїм.

- І який пароль?

- Моє весілля Гілбертом.

-Як примітивно! - Висказує Стів.

- Всовую флешку!

-Так, чекай. Приєднується сигнал.

Ідуть секунди. Вже і розмови знизу затихли. Я вже почала хвилюватися.

-Все від'єднуй. 

-Фух.

Забираю флешку і ховаю її. Виключаю комп'ютер і спускаюся вниз. І якраз вчасно, бо Зак вже доповідає.

- Затримував як міг. Гілберт забрав піцу. Аж жаль, думав, що залишить мені. Ви там вже все?

- Ти що не слухав? - Стів на це хмикнув.

- Я не можу на два вуха слухати різну інформацію.

- А як слухати музику і чиюсь розмову, то можеш. - Засміялася Таша.

- То друге. - Відповів Зак. - Окей, народ, я в піцерію, хто зі мною? 

- В мене тут з Тішою куча інформації з комп'ютера Гілберта. Тому сорян.

-Я теж не можу! - Відповіла я.

-Ой, добре, замовлю доставку. Агов, коханнички, я до вас.

-Давай.

- Тоді я відключаюсь. - Промовляю і знімаю навушник.

-Ти уявляєш, сказали, що ми замовили піцу, хоча я нічого не замовляв. - Раптом вийшов до мене Гіл. - Чи це ти?

- Ні, не я.

- Тоді давай їсти.

Ми сиділи на дивані, їли піцу, пили вино і розмовляли. І схоже, що алкоголь вдарив по розуму Гіла, що той почав до мене лізти. І хоч як я не відштовхувала його. В якийсь момент я не побачила, що на другому поверсі. І ось вже в спальні. 

- Ти будеш моєю! - Гіл поліз жо мене.

- Уф! Схоже ти перебрав алкоголю. Давай потім?

- А я хочу зараз! - Руки Гіла полізли до моїх грудей.

- Відпусти! - Фу!

Бах! Я впала на ліжко. Не буду розказувати, що було далі. Чесно, я намагалася вирватися. Але алкоголь вдарив по розуму і мене. Це сталося. На чотири букви. Тільки без моєї згоди. Це теж має інше слово.