«під замком обіцянки»

Розділ 1 — Невиданий вирок

Еліф, одягни це, — сказала мати, простягаючи їй нову сукню. — Ми їдемо в гості. До знайомих. Ти маєш виглядати гарно.

Дівчина відклала книжку, ще не підозрюючи, що ця мить змінить усе.

— Гості? Але сьогодні ж понеділок. У мене пара з англійської…

— Не сьогодні. Сьогодні ти не підеш до школи, — твердо промовив батько.

Еліф відчула, як всередині щось стискається.

— Що сталося?

Але відповіді не було. Лише мовчання, дивні погляди й нервовий шепіт матері. Вони їхали довго, повз сухі пагорби, повз поля, де вітер носив пил і запах минулого. Машина зупинилась перед великим будинком за кам’яною огорожею.

Еліф не знала, що цей дім стане її кліткою.

Усередині на них чекав чоловік. Молодий, вродливий, з темним поглядом. Ясер ага. Він не посміхався. Лише дивився. І щось у його погляді змушувало кров холонути.

— Вона гарна, — мовив він. — Краще, ніж на фото.

— Фото? — прошепотіла Еліф. — Мамо…?

Але мати дивилась униз. Батько не озвався. А наступної миті перед нею постав імам і прочитав кілька слів, які вона не встигла збагнути.

— Що ви робите?! — закричала вона, але її голос потонув у звуках молитви.

— Вітаємо, Еліф, — сказав Ясер, підходячи ближче. — Ти тепер моя дружина.

Світ почав хитатись. Це був не жарт. Не сон. Це був вирок, підписаний мовчанням її батьків.

І ось тоді вона зрозуміла: вибору в неї ніколи не було.


---
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше