Розділ 1

Під замком

Автор – Banana1

Створено – 12.04.24 о 8:28

Розділ 1

• Оповідач – Вітаю читаче, це моя нова робота яку я буду інколи писати коли мені нудно то ж не очікуйте частого випуску, але все одно приємного прочитання
• Оповідач – це був типовий будній день і вже вечеріло, вулиці було майже повністю порожні а з клумб чувся цвіркіт цвіркунів. А десь вдалі чулися повільні кроки що роздавалися ехом по порожній вулиці, схоже що вони лунали від хлопака який йшов один дивлячись в землю, напевно він думав про щось серйозне, принаймні так подумав би той хто побачив би його вираз обличчя але насправді...

• Хлопець - *зітхнувши промовляє собі під носа* ех.. і знов я йду один... На дворі вже так стемніло, цікаво що вдома є поїсти?

• СМС – Синку зайди візьми буханку хліба

• Хлопець – що знов? *Зітхнув* ну треба то треба куди вже діниешся?

• Оповідач – Хлопак зайшов в магазин де його зустріла стомлена але позитивна продавчиня, купивши хлібу та трохи потеревенівши з нею він дізнався, що його минулий однокласник кинувся на залізничні шляхи після того як прочитав щось у своєму телефоні. А в голові в нього була думка – Може і мені кинутися? Та ні... Рідних шкода, та і це напевно добіса боляче.. – Такі думки Для Тана були не в новинки але його почало насторожувати те як часто вони в нього почали з’являтися. Попрощавшись з продавчинею він рушив до дому. Ідучи до дому він дивився на дорогу поступово все більше поглиблюючись у свої думки, думи все більше затягували його розум у пучину роздумів, не можна сказати про що точно він думав, його думки скакали й змінювались що хвилини то викликаючи бажання щось зробити то занурювали його у розпач.
• Оповідач – Складалось відчуття того що в нього в голові постійний шум із думок але попри це він намагався не показувати те що в ньому болить аби сильно не виділятись з соціуму адже той знав що це за собою призведе і усвідомлюючи це він закрив всі ці емоції в собі не мов на замок

• Таня – я вдома, ось хліб як ти і просила
• Мати – ой! Забула тобі сказати аби ти ще взяв томатної пасти, але нічого страшного, я вже завтра сходжу по неї
• Таня – та і не треба, я сам збігаю по неї
• Мати – ти впевнений? На дворі вже сутиніє
• Тан – так звісно мені не важко

• Оповідач – мати Тана була доволі доброю жінкою хоч і забудькуватою, його батьки вважають його хорошим хлопчиком і покладають на нього свої надії і звісно ж вони не знали який він на справді, у Тана є одна невеличка дилема адже він інколи хоче сходити до психолога але страх того що він може перестати бути собою сковує його навіть не встигнувши почати, також він любив інколи гуляти порожніми нічними вуличками під світлом ліхтарів насолоджуючись красою тиші де чутно лиш стрекотіння цвіркунів

• Тан – ех все ж таки немає нічого кращого нічних тихих вуличок вкритих сяйвом далеких зірок

• Оповідач – Він сидів на гойдалці потрохи гойдаючись та дивився в небо на зорі поринувшись у свої думки

Кінець 1 розділу

Автор – Banana

Написано – 19.05.2026

О 19:02