РОЗДІЛ 15 — Правда про контракт

Ранок у будинку Бойків розпочався, як завжди, спокійно, майже ідилічно. Панорамні вікна заливали світлом простору кухню, на столі стояв аромат свіжої кави та ще теплі тости, які Марина приготувала раніше. Вона готувала їх для відеозв’язку з батьками, повторюючи вже відпрацьовану рутину: усмішка, легкі дотики рук, вигляд «ідеальної пари». На камері все виглядало природно — батьки щиро вірять, що Марина і Роман закохані. Але зараз у серці Марини вирувала буря, яку вона довго тримала в собі.

— Ще цукру? — питала Марина, намагаючись говорити спокійним тоном, тримаючи руку Романа.

— Достатньо, — тихо відповів він, ледве поглянувши на неї. Його очі були холодні, але саме це холодне світіння змушувало її серце битися частіше.

— Готово, — сказала Марина, відчуваючи, як кожне слово віддаляє її від правди, яка тиснула на неї зсередини. Вона знала, що не може довше мовчати. Сьогодні вона мала розкрити все — правда про контракт, про угоду, яка лежала між ними, як тонка лінія натягнутої струни.

Відеозв’язок з батьками запустився автоматично, і на екрані з’явилися обличчя Володимира Олександровича та Ольги Миколаївни.

— Привіт, дорогі! — промовила Марина, намагаючись посміхатися, але в горлі стояв клубок. — Ми вже снідали, і… все добре.

— Ой, як мило, — промовила Ольга Миколаївна, щиро радіючи, і ні на секунду не здогадуючись, яка справжня ситуація. — Ви так виглядаєте щасливими!

Роман злегка стискнув руку Марини, але її пальці відчули натиск як сигнал: «Зараз буде все складніше».

— Так, усе чудово, — відповів він, його голос на відео звучав спокійно, як завжди, холодно, але майстерно приховуючи емоції.

Марина робила вигляд, що усміхається, але в очах вже горіла правда. Вона не могла більше терпіти мовчання.

— Романе… — вона тихо промовила після того, як батьки відключили відеозв’язок, — нам потрібно поговорити.

Він дивився на неї, не відводячи очей, йому не подобався цей момент.

— Про що ти? — його голос був спокійний, але вібрація емоцій пробивалася крізь кожне слово.

— Про контракт. Про все. — Вона глибоко вдихнула, щоб зібратися. — Я знаю, що весь наш «шлюб» — це угода. Ти не одружився зі мною через почуття. Це… бізнес. Твій батько переписав компанію на тебе, і ти повинен був це зробити.

Серце Романа стиснулося, але він не показав жодної слабкості.

— Так, — сказав він спокійно. — Ти зрозуміла швидше, ніж я думав.

— Швидше?! — вибухнула Марина. — Ти одружився зі мною, і я не знала про це! Ми навіть не знайомі, а ти на камеру посміхаєшся, тримаєш мене за руку і робиш вигляд, що ми закохані!

Він підвів брову:

— Так, на людях ми повинні виглядати закоханими. Інакше батьки зрозуміли б правду.

— Але це… це несправедливо! — Марина відчула, як сльози наповнили очі, — я думала, що між нами є шанс, а ти… ти просто використав мене!

Роман тихо підійшов, його рухи були спокійними, але сила погляду змушувала її замовкнути.

— Марина, слухай, — промовив він, — це бізнес. І угода. Я не одружувався через любов. Це правда. Але все інше… все, що відбувається поза камерою, — це зовсім інше.

— Інше? — повторила Марина, ледь стримуючи гнів. — Ти маєш на увазі, що весь цей час я для тебе просто інструмент?

— Ні, — відрізав він, різко, — не інструмент. Ти людина, яка… ускладнює мені життя, але водночас… ти змушуєш мене відчувати речі, які я давно не відчував.

Марина відчула, як у грудях стискається клубок, поєднання гніву, розчарування і почуттів, які вона намагалася тримати під контролем.

— Ти кажеш це зараз? — ледве видихнула вона. — Коли ти уклав зі мною контракт?

— Я не вибирав тебе, — зізнався він, — але тепер… тепер усе змінилося. Ти інша, Марина. Ти не просто угода. Ти…

— Ти що? — перервала його, відчуваючи, що емоції зашкалюють.

— Ти робиш мене живим, — промовив Роман тихо, але в очах блиснула правда.

Марина відчула, як серце її калатало. Це було невловимо, це було небезпечно — визнавати, що він насправді почав відчувати щось більше, ніж контрактне зобов’язання.

— Ти знаєш, що ми не можемо дозволити собі… — вона зупинилася, не знаходячи слів.

— Я знаю, — сказав він, — але ми можемо почати з правди.

Марина глибоко вдихнула, спробувала заспокоїти серце. Все, що він казав, було змішано зі злістю і прихованим бажанням. Вона зрозуміла, що зараз настав момент, коли між ними зароджується перша справжня нитка взаєморозуміння.

— Добре, — сказала вона нарешті, — але я не хочу, щоб між нами були секрети.

— І не буде, — відповів Роман, — але пам’ятай, на людях ми повинні грати роль. Поки батьки не знають правди, ми — закохані. Інакше…

— Інакше що? — перепитала Марина, відчуваючи, як на неї накочує хвиля емоцій.

— Інакше усе зруйнується. — Роман підійшов ближче, торкнувся її руки, але швидко відсунувся. — І не думай, що це про тебе. Це про мене і мою сім’ю.