РОЗДІЛ 12 — Відкриття автосалону Данила

Світло ранку проникало крізь величезні панорамні вікна автосалону. Блиск нових машин, поліровані кузови і відблиски хромованих деталей створювали відчуття, що перебуваєш у кіно, а не на бізнес-захоплюючому заході. Повітря було наповнене запахом нового пластику, шкіри та свіжої фарби, змішаних із ароматами квітів у високих вазах, розставлених по всьому залу. Люди потроху прибували: журналісти, блогери, клієнти, знайомі Данила. Усі в очікуванні гучного відкриття.

Марина й Роман стояли поруч біля головного входу. На людях вони виглядали так, ніби відчували щастя і ніжність, але всередині — напруга кипіла. Кожен їхній рух, кожен дотик був напруженим, як струна.

— Ти впевнена, що ми робимо це правильно? — тихо запитав Роман, опускаючи погляд на руку, яку стискала Марина.

— На людях? Так, — вона відповіла, ледве стримуючи внутрішній сміх і роздратування. — Нам потрібно виглядати як пара, чи не так?

— Так, — підтвердив Роман, холодно киваючи. — А поза очима всіх цих людей… хм… «щасливі голубки».

Марина посміхнулася. «Щасливі голубки», — подумала вона. Це було як гра, і грати у неї доведеться цілий вечір.

— Отже, почнемо? — запитала вона і відсунулася, пропускаючи його вперед.

Вони пройшли червону килимову доріжку до подіуму, де Данило вже приймав гостей. Його обличчя сяяло від задоволення.

— Нарешті ви тут! — вигукнув він. — Усім хочу представити ідеальну пару вечора — Романа та Марину!

Журналісти моментально підхопили флешки камер. Фото за фото, блискучі усмішки, напружені позування. Марина згадала численні поради свого фуд-блогерського досвіду: "Важливо виглядати природно, але красиво". Але сьогодні природність була цілковито примусовою.

— Романе, подивись, тут преса — треба трохи ніжності для фотографій, — прошепотіла вона, підштовхуючи його плечем.

Роман ледве повернув голову в її бік. Його холодні очі блиснули сарказмом:

— Ніжність для фото? Добре, тільки не думай, що я це роблю заради тебе.

— Звісно, — відповіла вона, широко усміхаючись, хоча всередині хотіла вбити його одним поглядом.

Під час офіційного відкриття Данило вийшов на подіум, щоб коротко промовити промову:

— Дорогі друзі, сьогодні ми святкуємо відкриття нашого нового автосалону. Ми працювали над цим проектом роками, і я хочу, щоб ви відчули, що кожна деталь тут — це наша пристрасть і любов до автомобілів!

Марина стояла поруч, тримаючи руку Романа. Вони усміхалися на камери, вітали гостей, обмінювалися коментарями для преси. Їхні руки час від часу перетиналися, і Роман стискав її долоню ледь помітно — контрольовано, щоб це виглядало природно.

Після офіційної частини вони рушили серед гостей. Марина не могла втриматися від думки, що це — цілий спектакль: кожен погляд, кожна усмішка, кожен жест були під контролем, як на сцені.

— Романе, дивись на цю машину! — сказала вона, натискаючи на кнопки світлового обладнання однієї з моделей, щоб відчути, як вона реагує. — Уявляю, як би це круто виглядало на моєму блозі.

— Ти знімаєш блог серед людей, де тебе ніхто не чекає? — різко спитав він, підходячи до неї. — І чому я повинен цим цікавитися?

— Тому що я фуд-блогер, а тут — автомобілі, — відповіла вона, фальшиво серйозно. — Вся справа в контрасті!

Він глузливо скривився.

— Контраст, кажеш? Мабуть, ти ще й хочеш мене втягнути в це?

— О, ні! Просто пропоную ідеальну сцену для твоїх журналістів, — підморгнула вона.

Роман відштовхнув її руку легким рухом, але не різко. Це був перший момент, коли між ними промайнула коротка іскра напруги, що не мала нічого спільного з їхньою «публічною любов’ю».

В цей час до автосалону підходили потенційні клієнти. Більшість одразу звернули увагу на Марину — гарну, струнку, з впевненістю в рухах. Дехто навіть впізнав її з блогів.

— Можна фото? — спитав один із молодих чоловіків, простягаючи телефон.

Марина привітно усміхнулася і погодилася, а Роман дивився на це з легким роздратуванням.

— Ти завжди так з усіма? — тихо спитав він, коли вони опинилися осторонь.

— Завжди привітно, але не занадто, — відповіла вона, граючи на своїй посмішці. — Це бізнес. Це публічна робота.

— І для тебе це так важливо, щоб мене нервувати? — пробурчав він.

— Ні, просто хочу, щоб ти бачив, як це виглядає зі сторони.

Далі слідувала серія комедійних моментів. Марина, у спробі зняти короткий стрім для свого блогу, випадково натиснула на кнопку камери і показала Романа, який роздивлявся одну з машин у спортивках і без сорочки. Глядачі побачили його руки на кермі, напружені м’язи плечей — а він, усвідомивши це, різко відштовхнув її телефон:

— Ти що, знову прямий ефір без попередження? — закричав він, червоніючи.

— Та ніхто не бачив! — сміялася вона, хоча серце калатало. — Тільки мої підписники!

— І це для тебе жарт? — спитав він, не приховуючи злості, хоча в очах промайнуло щось більше — легке роздратування, змішане із захопленням.