РОЗДІЛ 5 — Сніданок і холодна війна

Світло ранкового сонця проникало через панорамні вікна великої кухні. Холодне зимове повітря не могло проникнути сюди — величезні вікна були щільно закриті, а камін тихо потріскував у кутку. Запах свіжого хліба і обсмаженого бекону поволі наповнював простір.

Марина, у світлому фартусі з дрібними яскравими квітами, метушилася біля плити. Вона готувала омлет з травами, міні-панкейки, свіжі тости з авокадо та апельсиновий сік. Кожен рух був відточений: Марина готувала так, як для свого блогу, ретельно підбираючи кольори, текстури та аромат.

— Зараз вони будуть у захваті, — тихо промовила вона сама до себе, поки складала страви на тарілки.

Раптом її телефон завібрував. Це був дзвінок від батьків — відео. Марина зітхнула: зараз треба грати роль ідеальної дружини. Вона швидко витерла руки, поправила волосся і натиснула кнопку «прийняти».

На екрані з’явилися обличчя Вікторії Андріївни та Георгія Дмитровича. Їхні посмішки були широкими, очі сяяли від радості.

— Доброго ранку, рідні! — сказала Марина, намагаючись зробити голос яскравим і веселим.

Роман, стоячи поруч, нахилився, опустивши руку на спину Марини, ніби підтримуючи її для камери.

— Доброго ранку! — додав він, стримано усміхаючись.

Марина взяла його руку в свою, міцно стискаючи, і на екрані вони виглядали закоханою парою: сміялися, обмінювалися короткими поглядами, розповідали про сніданок, який приготувала Марина.

— О, ці млинці виглядають неймовірно! — вигукнула Вікторія Андріївна. — Ти справжній талант, доню!

Марина ледве стримала сміх: образ ідеальної дружини зараз повністю контрастував із тим, що вона відчувала всередині.

— Дякую, мамо, — промовила вона, все ще утримуючи руку Романа. — Я старалась.

Батьки милувалися ними ще кілька хвилин, розпитували про плани на день, про погоду, про машину Романа. Вони не підозрювали, що між двома молодятами панує напруження і неприйняття.

— Добре, нам потрібно йти, — нарешті сказала Марина, закінчуючи відеодзвінок.

Екран став чорним. Марина зітхнула, відпустила Романову руку і розвернулася до нього, обличчя стало холодним.

— Хоч би ти подавився цими млинцями, — різко кинула вона, повертаючись до плити.

Роман стояв у дверях кухні, руки в кишенях, дивлячись на неї з дивним поєднанням роздратування та цікавості. Він не торкався жодної тарілки, не спробував ні шматочка.

— Ти справді не зміниш свій вираз обличчя? — тихо спитав він.

— А ти справді збираєшся залишитися голодним? — Марина кинула йому погляд, але без надії, що він послухає.

— Мені вистачає того, що бачу, — відповів Роман і відвернувся.

Марина глибоко видихнула, відчуваючи, як її серце стискається від роздратування. Вона готувала для нього, вкладала час і енергію, а він навіть не проявляв цікавості. Але вона знала, що це лише початок.

Вона поставила перед собою таємниче блюдо — тарілку з гарячим омлетом, міні-панкейки, фрукти та апельсиновий сік. Відчувалося, що запах її страв наповнює кухню енергією, яку вона сама відчувала.

— Ну, — сказала вона, підносячи виделку до рота. — Смачного мені… і тобі теж, якщо надумаєш.

Роман мовчки спостерігав, сидячи на барному стільці. Його очі випадково впали на міні-панкейки. Він замислено зітхнув, але нічого не сказав.

— Знаєш, — Марина розвернулася, щоб налити собі каву, — якщо ти не почнеш цінувати мою кулінарію, я буду знущатися над тобою у прямому ефірі.

Він підняв брови, ледве помітно усміхнувшись, але так, щоб вона не помітила.

— Можеш спробувати, — сухо промовив він. — Тоді принаймні всі дізнаються, яка ти добра господиня.

Марина кинула на нього косий погляд, але всередині відчула маленьку перемогу. Він хоч би не сказав нічого, але вже відчував аромат її страв.

— Гаразд, — сказала вона собі. — Почалася холодна війна, але кулінарія буде моєю зброєю.

Вони мовчки їли сніданок. Кожен ковток, кожен жест — випробування терпіння. На поверхні вони залишалися публічною парою, усміхалися і грали роль, а всередині — між ними точилася справжня війна: ні довіри, ні тепла, лише напруга і холод, які з кожним днем лише зростали.

Марина знала: незабаром він почне цінувати її страви. Але ще не зараз. Зараз вони лише грали в ідеальну сім’ю, і ця гра могла тривати доти, доки вони самі не вирішать порушити правила.