Під захистом серця

Епілог: Пару місяців тому…

Пару місяців тому…
Катя ще стояла на балконі в нічній сорочці, тримаючи на руках маленьку Алісу, а Лука сопів у ліжечку, притиснувши до себе зайчика.

Світ ще не зовсім прокинувся. Десь за вікном починали цвірінькати пташки, а сонце тільки-но обережно торкалося обрію.

— Ну як воно, мама двох? — прошепотів Микита, обіймаючи Катю ззаду.

— Ти знаєш, — усміхнулась вона втомлено, але щасливо. — Це найважче й найпрекрасніше водночас.

Він ніжно поцілував її у щоку.

— Я пам’ятаю, як ти вперше зайшла в наш офіс у цій скромній сукні… І я подумав: "Ого. Оце буде проблема." І не помилився, — він посміхнувся.

Катя засміялася тихо, щоб не розбудити доньку.

— А тепер я твоя проблема до кінця життя.

— Помножена на двох, — додав він, і вони обоє подивилися в кімнату, де Лука розкинув руки у сні.

Катя поклала голову на його плече.

— Ми не ідеальні. Але ми справжні. І я б не проміняла це ні на що.

Микита мовчав, лише міцніше обійняв її.
І в цій миті було все: шлях, біль, кохання, надія й початок нового — уже не про Катю і не про Микиту. А про Алісу й Луку. І про те, як колись вони теж отримають лист. І, можливо, напишуть свій…

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше