Розділ 54 — "Тепер нас четверо"

— "Микито…" — Катя прокинулася серед ночі, доторкнулася до його плеча.
— "Мені здається… час настав."
⠀Він відкрив очі й за секунду вже стояв біля неї:
— "Добре. Ти тільки дихай. Я з тобою. Ми все пройдемо разом."

4:23 ранку.
Машина летіла нічним містом. Микита тримав її за руку — міцно.
⠀
— "Знаєш, що найдивніше?" — прошепотіла Катя, хапаючи повітря.
— "Що?"
— "Я не боюсь. Бо ти тут."
⠀

У пологовому залі.
Микита був поруч. В очах — тривога й віра. Лікарі діяли чітко, Катя — героїня.
⠀
— "Ще трохи, Катю. Один сильний поштовх."
⠀
І раптом... перший голос.
Тоненький, крихітний. І за ним — ще один.
⠀

— "Вітаємо. У вас… принцеса і принц. Королівські близнюки. Рідкість!"
⠀
⠀
 Її очі наповнилися слізьми. А потім вона побачила Микиту — з малюками на руках. Він тремтів, але усміхався:

— "Це… вони. Наші діти. Катю, ти неймовірна. Я тебе так кохаю."
⠀
⠀
 Вона доторкнулася до крихітної ручки донечки, що обхопила її палець.

— "Ласкаво просимо, мої зірочки. Ми так довго чекали на вас."

Коли Микита тримав обох на руках і Катя лежала втомлена, але щаслива, він сказав:

— "Я довго думав. Але, здається, ти вже знаєш."

Катя посміхнулась крізь сльози.

— "Принцеса — Аліса. Бо вона мов з казки

— "А принц…" — додав Микита, дивлячись на сина, — "Лука. Бо сильний. Мій герой із самого народження."

🌸 Аліса Микитівна — ніжна, граційна, з блиском в очах, як у мами.
⭐ Лука Микитович — серйозний, але з посмішкою тата.

Настя, звісно.
У сукні з піжами зверху, із зачіскою «напівспала», але з огромним букетом білих квітів і кульками «Welcome Twins!».
⠀
— "Я ЗНАЛА! Я ПЕРШОЮ!" — закричала вона в коридорі, обіймаючи Катю.
⠀

за нею підскочили:

Влад із кавою (і шкарпетками з написом «Найкращий дядько»),

Артем із шоколадками і пледом,

Бабуся з вишитою ковдрою,

Діти (Дем’ян, Захар, Афанасій, Юстин і Лев) — із малюнками й написом:
"Вітаємо, сестричко й братику! Ми ваша родина!"