Під захистом серця

Розділ 50 — “Ім’я для серця”

Вечір. Світло лампи м’яко торкається ковдри.
Катя лежить на дивані, а Микита сидить поруч, тримаючи блокнот. На сторінці — довгий список імен.

"Серйозно? Ти записав… Торін?" — Катя підняла брову, а потім розсміялась.
"А що? Воїн. З «Гобіта»."
"Може вже краще… Захар. Або Лев?"

"О, Лев подобається. Маленький, але грізний."

Катя усміхнулась і погладила живіт:

"А якщо вона — принцеса? Треба щось ніжне, але сильне…"

Він нахилився ближче:

"Як її мама."

"Софія? Надія? Аврора?"

"Аврора…" — повторив він повільно, ніби куштував це ім’я на смак.
"Аврора та Лев. Світло й сила."

"І як скорочення — Рора і Левко."

Катя раптом змовкла. Потім, не дивлячись на нього, сказала:

"Я колись думала, що мої діти не знатимуть справжнього дому. А тепер… я хочу, щоб вони мали все — навіть якщо буде складно."

Микита відклав блокнот. Узяв її за руку.

"У них є ти. У них є ми. Імена — це просто початок. Головне — що вони будуть улюблені."

"І трошки розпещені…"

"Ну, це обов’язково." 😄

Вони разом записали остаточне:
📝
Дівчинка — Аврора.
Хлопчик — Лев.

А потім Катя заснула в його обіймах, з блокнотом на животі й усмішкою на обличчі.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше