Катю, просинайся..."
М’який голос Микити пробився крізь ковдру, крізь сни, крізь усі її спроби залишитись у теплі на ще п’ять хвилин. Вона щось пробурмотіла й сховалась ще глибше.
— "У мене тут кава... і лист."
— "Яка спокуса..." — пробубніла вона й підвелась, розтріпана, затишна, в його футболці.
На підносі справді стояла її улюблена кава, круасан і конверт з написом:
“Сюрприз для тебе — але не лише для тебе ”
Катя відкрила. Всередині — аркуш паперу й малюнки. Дитячі, кольорові.
"Привіт, тьотю Катю! Ми дізнались, що ти будеш мамою! УРА!
Ми придумали сюрприз для вас із дядьком Микитою.
Він сьогодні ТАКИЙ важливий!"
На малюнку — будинок, два малюки в коронах, Катя з животиком і Микита з букетом.
— "Це… Ізабелла з Дем’яном і рештою братії — ми їм тільки сказали, що скоро буде двоє малюків — і вони вже готують кампанію підтримки," — усміхнувся Микита.
Катя аж розсміялась, перегортаючи сторінку.
Тепер ви — королівська пара! Але не забудьте:
Купіть їм по пінетці,
Дайте імена,
І обійміться (прямо зараз!)”
Микита зітхнув театрально:
— "Ну що ж, правила є правила."
Він обійняв її так ніжно, ніби боявся розсипати зорі між її плечима.
Увечері вся родина зібралась у квартирі Микити: Настя, Влад, Артем, Олена, навіть бабуся Ірина.
На столі стояв величезний короб з написом:
“Для майбутньої королівської четвірки”
Катя відкрила короб — а там:
набір маленьких повзунків;
книга "Як виростити двох чарівників і не втратити розум";
і ще один пакунок.
Вона відкрила його — а там…
Дві іграшкові корони.
— "Це щоб малюки з самого початку знали, що їх люблять. І що вони — наша гордість." — сказала Настя.
Катя заплющила очі.
— "Я не знала, що можна бути настільки щасливою. І водночас настільки спокійною..."
Микита прошепотів їй:
— "Це тому, що ти вдома."