Розділ 47 — Королівський ранок

У домі панувала звична ранкова метушня. Аромат кави, дзюркіт душу, дитячі голоси та запах тостів із джемом — усе було так буденно... але не для Микити.

Він стояв посеред вітальні з чашкою кави, але рука трохи тремтіла. Катя ще спала, втомлена після УЗД і вечора повного сліз (радісних) та обіймів. І сьогодні — він мав сказати.

У кімнаті вже сиділи:

Влад із Ізабеллою на руках, яка намагалася вкрасти його ручку.

Артем, який грав у «машинки» з малюками.

Настя, в піжамі з ведмедями, пила чай і дивилася серіал без звуку.

— "Можна трохи уваги?" — сказав Микита, заходячи ближче.

— "Ой, ти такий серйозний, ніби йдеш признаватися, що розбив мамину вазу в 2003-му," — пожартував Артем.

— "Ну, майже…"

Настя повернулася, Влад поклав ручку й глянув з-під брови. Малюки — як за сигналом — затихли.

— "Ми з Катериною були вчора на УЗД."

— "Ну?"

— "У нас буде… двоє."

— "Що двоє? Котів? Щенят?" — Артем кліпав, доки Влад не вдарив його по плечу.

— "ДІТИ. Хлопчик і дівчинка."

На мить запала тиша.

— "Та ти ж…" — почала Настя, а потім **стрибнула з місця й обійняла брата.
— "Ти станеш татом-близнюків! Ви матимете королівську пару!"

— "Ну що, брате," — Влад усміхнувся, — "вітаю в клубі батьків-героїв."

— "Я ще не знаю, що робити," — чесно сказав Микита. — "Але знаю, що хочу це робити з нею."

— "А ми з тобою, як завжди," — Артем хлопнув його по плечу. — "І пелюшки міняли, і пляшки підігрівали. Навчимо."

У цей момент вбігла Ізабелла з пінеткою в зубах.

— "Може, вже варто почати з того, щоб дитяче взуття не їли," — пожартував Влад.

Всі засміялися.