Розділ 45 — День народження Микити

Катя прокинулась рано. Настільки рано, що навіть сонце ще думало: вставати чи ні.
Вона тихо прокралася на кухню, перевірила усе: листівка на холодильнику, торт у холодильнику, подарункова коробка — стоїть, як і задумано, під вікном. Але найголовніше — всередині… та сама багаторівнева магія.

Сьогодні Микиті 30. І сьогодні він має дізнатися, що… стане батьком.

— "Сюрприз!" — крикнула Катя, коли Микита, ще заспаний, увійшов до кімнати.
— "Ого. Це все мені?"

— *Ні. Це тобі від нас, — сказала вона з хитрим блиском в очах.

— Нас? — перепитав він, але Катя лише підморгнула.

— Відкривай! Але повільно…

Микита почав з найбільшої коробки. Відкрив — порожньо.
Всередині інша.
Ще одна.
І ще…

— Що за матрьошка? — сміявся він.
— Терпи, коханий. Там… сюрприз.

І от нарешті — найменша коробочка. Мікита відкрив її —
і почув…

дитячий голос:

"З Днем народження, татку! Готуй ще одне місце в кімнаті… Ми йдемо! Твої синочки."

У коробці лежали:
— крихітна пов’язка "Я люблю тата ",
— маленькі шкарпетки,
— і… тест на вагітність, загорнутий у білу стрічку.

Микита спершу мовчав. Потім повільно підняв голову.
Його очі блищали.

— Катю… Ти… серйозно?
— Так, — ледь прошепотіла вона, раптом почервонівши. — Ти станеш татом. І я... вже люблю вас обох.

— Трьох, — поправив Микита, обіймаючи її міцно. — Бо я люблю тебе, тебе… і нашого маленького командора. Чи, можливо, принцесу?

Катя сміялась крізь сльози.
— Ти найкращий тато, якого я могла собі уявити.

Цього вечора вони не пішли в ресторан. Не відкрили навіть усі подарунки від друзів.
Вони сиділи на кухні. Їли морозиво. І планували, як перероблять гостьову кімнату на дитячу.