Минуло рівно пів року з того моменту, як Катя вперше сказала "Я хочу залишитися тут, не на ніч. На життя."
І що змінилося?
Все — і водночас нічого.
Вранці на кухні пахне кавою. Микита носить її улюблену чашку з написом «Boss Lady», яку подарувала Настя. Він ще досі бурчить, коли не знаходить її піжами. А Катя — тепер офіційно частина сім’ї.
За останні шість місяців:
Вони знайшли нову квартиру, з видом на парк.
Катя отримала підвищення, хоч і досі іноді плутає звіти.
Увечері вони читають одне одному листи, які писали в найтемніші часи — і більше не бояться їх.
Сьогодні — недільний вечір. Катя вдягнена в його сорочку, сидить у кріслі з пледом, а Микита стоїть біля плити, готуючи щось надто складне для звичайного дня. Вона з усмішкою каже: — Шеф-кухар Микита, у вас що, романтичний напад?
Він обертається: — Я ж обіцяв щось святкувати раз на тиждень. Сьогодні — півроку, як ти мене не вигнала. Це ж привід?
І справді, півроку тиші, щастя, злетів і провалів, підтримки, ранкових кав, легких сварок і обіймів після них.
І серед усього — лист, який вона все ще зберігає.
Лист від бабусі, знайдений у кишені пальта. Там було написано:
«Якщо він несе тобі світло навіть у найтемніші дні — тримайся за нього. А якщо ще й варить каву, не відпускай точно!»
Катя усміхається й відповідає собі пошепки: — Я не відпущу.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
