Катя сиділа біля вікна з чашкою чаю в руках. Вечір був незвично тихим, Микита затримався на нараді, а її думки — в минулому. Лист тата лежав на столі поруч, трохи пом’ятий від численних перечитувань.
Раптом пролунав дзвінок. Номер невідомий. Український код. Вона вже хотіла натиснути «Відхилити», але щось зупинило.
Вона тремтячим пальцем натиснула «Прийняти».
— …Привіт, доню.
Катя завмерла. Її серце завмерло. У голові ніби зупинився час. Голос був низький, з легкою хрипотою, незнайомий, але… щось у ньому боляче знайоме.
— Хто це? — прошепотіла вона. — Це… я. Твій батько. Якщо ще можу називатись так. Я побачив… лист дійшов. Мені сказали, що ти… знайшла його.
Вона не могла говорити. Лише слухала. Його голос тремтів.
— Я не мав права мовчати стільки років. Але кожен день… я думав про тебе. — Чому? — її голос нарешті зірвався. — Чому ти просто не прийшов?!
— Катерино, це довга історія. Але якщо даси мені шанс — я розкажу все. Хочеш зустрітись?
В цей момент двері відчинились. Увійшов Микита. Побачив її з телефоном, бліду, з широко відкритими очима.
— Хто дзвонив?
Вона повільно поклала телефон на стіл. Подивилась на нього. — Мій тато. Мій справжній тато. Він хоче зустрітися.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
