Катя сиділа в кабінеті Микити, її руки тремтіли, хоча в очах вже не було страху — лише втома й рішучість.
— Він знову писав… — прошепотіла вона. — Але цього разу не мені. Він написав твоєму батькові. Погрожував, що розкриє «правду» про мене. Про минуле.
Микита стискав щелепи так сильно, що аж захруснуло. Він обійшов стіл і став навпроти неї.
— Катю, він закінчився. Влад і Артем влаштували зустріч із юристами. Андрія офіційно звільнено з усіх посад, а сьогодні зранку на нього відкрито справу. Є записи погроз. Є свідки. Ми все задокументували. — Ми? — її голос зламався.
— Ми — це всі, хто більше не дозволить тобі боятися. Ти не одна. Я не дозволю, щоб тебе ще хоч раз хтось зламав.
Катя прикрила обличчя руками, і кілька сліз прокотилися по щоках — уже не сльози страху. Нарешті, вперше за стільки часу, це були сльози полегшення.
Микита підійшов і обережно торкнувся її плеча:
— А тепер... можу я нарешті зробити те, що хотів з першої зустрічі?
Вона поглянула на нього крізь сльози. — І що ж це?
— Обійняти тебе. Не як колегу. А як ту, кого я вибрав серцем.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
