Розділ 25 — Корпоратив, келих і... губи

В офісі компанії святкували завершення важливого етапу — фуршет, музика, легка атмосфера. Катя, попри тривожні думки, виглядала блискуче: елегантне бордове плаття з відкритими плечима, ледь помада — і погляд, повний чогось нового.

Вона намагалася тримати себе в руках. Але два келихи ігристого зробили своє. І ще трохи. І ще... І от уже сміх, музика, іскри...

— Катю, — обережно підійшов Микита, тримаючи келих води. — Може, трохи перепочинеш?

Вона різко розвернулась, подивилася на нього.
— Микито… — її голос був трохи сп'янілий, але серйозний. — Ти... ти завжди поруч. Завжди рятуєш. Чому?

— Бо я не можу інакше, — м’яко відповів він.

І тоді сталося те, що ніхто не чекав. Вона раптом зробила крок уперед, обхопила його за шию й… поцілувала. Просто. Без попередження. Повний, справжній, щирий поцілунок на очах у всіх.

Люди навколо завмерли — Настя, Влад, Артем, кілька колег... Хтось вронив келих.

Катя відійшла на крок, її щоки спалахнули. Вона зрозуміла, що щойно зробила, глянула на Микиту, якого враз накрило хвилею почуттів і... втекла. Просто розвернулась і вибігла з залу, каблуки стукали коридором.

Микита стояв нерухомо. Потім глянув на Владислава, який мовчки ковтнув шампанське і сказав:
— Ну… схоже, твої справи офіційно стали романом.

Артем знизав плечима:
— І найголовніше — тепер усі знають.

Микита провів рукою по губах, все ще відчуваючи тепло її поцілунку.
— Мені треба йти.

— Тоді біжи, герой, — кивнула Настя. — Вона тільки тебе зараз слухатиме.