Увечері, коли всі розійшлися, Катя ще залишилась у кабінеті. На стіл упав останній промінь західного сонця. Раптом двері обережно прочинились — це була Настя. Вона тихо увійшла, несучи два стаканчики чаю.
— Думала, ти ще тут. Зеленого з м’ятою? — Ти як завжди знаєш, чого мені треба, — усміхнулась Катя.
Настя присіла навпроти. Декілька секунд мовчали.
— Я бачила Андрія, — почала Настя. — Він приходив. — Так... — Катя опустила погляд. — І я не знаю, чому він повернувся. Може, зрозумів, що втратив?
Настя: — А ти хочеш, щоб він повернувся?
Катя здригнулась, ніби від холоду.
— Він... колись був іншим. Знаєш, ті ідеальні слова, перші дотику, подарунки. Але потім все стало… важким. Я втратила себе. Я відходила від його криків, образ, і — мовчала. Бо соромно. Бо боялась, що ніхто не повірить. Що "усміхнена Катя" не може бути жертвою.
Настя подивилася на неї з ніжністю й силою:
— Ти не зобов’язана мовчати. І ти точно не одна.
Катя ковтнула сльози. — Мені лячно, що він знову почне втручатися. Він не просто екс — він маніпулятор. І якщо він дізнається, що хтось мені подобається…
Настя: — Він уже підозрює. Але ти тепер не та, що раніше. У тебе є ми. Микита. Влад. Я. Навіть моя мама з татом тебе полюбили.
Пауза.
— І Катю, — сказала Настя майже пошепки, — якщо це справжнє… не тікай. Інакше він виграє знову.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
