Під захистом серця

Розділ 20. Минуле не спить

Катя сподівалась, що зустріч із Андрієм була просто випадковістю. Але через два дні…
У холі офісу її чекала несподівана доставка — букет червоних троянд із запискою:

"Я не здамся. Дай мені шанс. — Андрій"

Вона миттєво зім’яла папірець і кинула його в сумку. Її серце калатало — не від приємного здивування, а від тривоги.
А далі — більше.

На наступному тижні він вже чекав біля кав’ярні поруч з офісом. Упевнено наближаючись:

— Привіт. Ми маємо поговорити.

— Ми вже все сказали, Андрію. Досить.

— Катю, я бачу, ти досі одна. Зі мною було не ідеально, але ми були справжні. Ти не уявляєш, як я шкодую…

— Я не одна, — чітко вимовила вона. — І навіть якби була — я б не повернулась туди, де плакала.

Він стояв, злегка розгублений, а вона повернулась і пішла.
Та погляд, який він кинув їй услід, був вже не благанням, а викликом.

Андрій не збирався зникати. Він мав зв’язки.
І вже знав, у якому відділі вона працює.
І ще гірше — він знав, хто такий Микита

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше