Катя йшла центральною вулицею після роботи, знімаючи з шиї бейджик. Серце ще тримало жар від розмови з Владом. Небо ставало рожево-сірим, а місто навколо повільно заглиблювалось у вечірній гул. І тут…
— Катю?..
Вона завмерла. Голос, знайомий до болю. Вічно впевнений, трохи зухвалий. Вона повільно обернулась.
Перед нею стояв Андрій — її колишній. Той, хто колись розбив їй серце. Той, через кого вона колись не вірила, що ще може комусь довіритись.
— Андрію?.. — видихнула вона.
Він трохи змужнів, виглядав більш серйозно, але той самий самовпевнений вогник у погляді лишився.
— Не можу повірити, це ти… І виглядаєш так… — він оглянув її знизу до верху. — Розкішно.
— Дякую. Але... я поспішаю.
— Можна хоч хвилинку? Я... дізнався, що ти в Києві. І давно хочу поговорити.
Катя не одразу відповіла. В голові промайнуло: "Зараз ти повернувся? Коли я почала ставати собою?"
— Я більше не та Катя, Андрію. Не та, що вірила кожному слову.
— Але я змінився.
— Це добре. Але я — теж. І я не шукаю минулого. В мене є теперішнє.
— А хтось у ньому є? — прицільний погляд.
Катя зробила крок назад:
— Це вже не твоя справа.
Андрій хотів щось додати, але її телефон задзвонив. На екрані — Микита.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
