Розділ 10. Субота — день шопінгу та… несподіванки

Катерина й Оля вийшли з магазину з першими двома пакетами в руках. Обидві були задоволені собою — Оля тримала список стилістичних перемог, а Катя — гарну білу блузку з напівпрозорими рукавами, яку, за словами подруги, "виведе її в новий рівень жіночої магії".

— Ще один магазин — і кава? — спитала Катя, витираючи долонею чоло. — Від цього марафону ноги самі просили посидіти.

— Ні-ні, ще один — це тільки початок, — хитро усміхнулась Оля. — Ми ще навіть не дійшли до головного!

— Що, в тебе є секретний бутик?

— Угу. І там — саме той піджак, про який я тобі казала.

Дівчата рушили до ескалатора. Торговий центр був заповнений — вихідний день, дитячі візочки, пари, музика з колонок. Але Катя раптом завмерла.

— Олю… — прошепотіла вона, злегка тягнучи подругу за рукав.

— Що?

— Там… здається, мама Микити. І ще… хтось.

Вони підійшли ближче — й справді. Ірина — елегантна, у сірому пальті, з чашкою лате в руках, щось жваво обговорювала… з Владом! Так, тим самим Владом, що був не лише зятем, а й керівником самої Насті. І, здається, він щойно… купив дитячі чобітки?

— Хто б міг подумати, — прошепотіла Оля. — Королівська сім’я на шопінгу.

— І ще маленька Ізабелла в нього на руках, — встигла помітити Катя, ховаючись за виставковою стійкою.

— Тобто, в одного з найуспішніших чоловіків країни — дитина на руках, три пакети з взуттям, і він досі виглядає, як із обкладинки?

— Не допомагає мені бути спокійною! — зітхнула Катя, — І що я скажу, як вони побачать?

— Що ти просто… найнята долею стажерка. І що офіс — це лиш початок.

Катя усміхнулась. Відвернулася від сцени, де Ірина сміялась із чогось, що сказав Влад, а малеча тримала в руках печиво.

Вона ще не знала, що сьогодні доля зіграє свою першу гру.

Катя нарешті трохи розслабилася, коли Ірина з Владом пішли в бік ескалатора. Вона видихнула, і вони з Олею рушили далі.

— Олю, дивись! — Катерина зупинилась біля манекена. — Це червоне плаття… просто вогонь!

Оля озирнулась, побачила — і аж засвистіла.

— О-о-о, подруго, це не просто вогонь. Це той самий «сексі-альфа-знищує-серця» варіант! Дивися, як виріз ідеально підкреслює талію, а розріз — ух!

— Може, приміряю?

— Може? Не може, а мусиш! — засміялась Оля і вже тягнула Катю в примірочну. — Це буде плаття твоєї внутрішньої супергероїні.

Катя подивилась на себе в дзеркало. Червоне плаття сиділо, як вилите. Воно було елегантне, з ноткою зухвалості. Розріз до стегна, глибокий, але не вульгарний виріз, і тонкі бретелі. Вона виглядала зовсім інакше — впевненою, магнетичною, дорослою.

— Я… це справді я?

— Це твоя версія, яку світ ще не знає, — підморгнула Оля. — Повір, якби Микита побачив тебе зараз…

— Стій, не продовжуй! — Катя закрила обличчя долонями, але засміялася.

— А я кажу — бери. Навіть якщо просто для себе. У кожної дівчини має бути таке плаття. Яке вона вдягне — і світ перестане дихати.

Катя мовчки подивилась у дзеркало.

— Добре. Купую. Але тільки нікому не кажи, що я наважилась.

— Умовно мовчати. До першої вечірки! — підморгнула Оля.

Вони вийшли з магазину — Катя з новим пакетом, у якому було щось більше, ніж просто одяг. То була частинка її нової впевненості.