Розділ 8: “Катя — золото?!”

Уже було пізно. Малюки нарешті заснули — Юстин у Владових руках, Лев і Афанасій на одному боці ліжка, Захар під ковдрою з головою, а Дем’ян, як завжди, підпер диван.

Ізабелла спала мирно, обіймаючи плюшевого зайця.

Настя тихенько вийшла з дитячої, тримаючи в руках телефон. Гортала повідомлення… аж раптом побачила одне від мами Ірини.

Ірина:

Знайомилася сьогодні з Катрусею. Золото. Світла, вихована, мила. І так гарно червоніє, коли Микита щось каже.
І скажу тобі, доню: цей хлопець не дарма її підвіз. 😏

Настя примружилась. Набрала відповідь, стерла. Набрала знову — вже брату.

Настя:

Мамуля сказала, що твоя Катя — золото.
Микито…
Щось ти мені не договорюєш, га? 👀❤️

Вона не встигла навіть покласти телефон, як отримала відповідь:

Микита:

По-перше: вона не моя.
По-друге: ще не моя.
По-третє: нічого тобі я не скажу, бо ти потім розкажеш всім хлопцям 🙄

Настя:

Я?! Та нізащо!
(окей, тільки Владові і мамі 😇)

Микита:

Саме тому я мовчу.

Настя:

Ну добре, мовчи. Але ти закохався з першого погляду, зізнайся.

Микита:

Я не…

Настя:

Збережено скрін, ти вже програв 😘

Влад, що щойно повернувся з кухні, усміхнувся, побачивши її обличчя:

— Ти знову на допиті?

— Не я, а Микита. — Настя хитро блиснула очима. — І, здається, наші вареники працюють краще, ніж Tinder.

— Ну що ж… Ще кілька вечорів таких — і у нас буде нова пара в родині.

— Думаєш, Катя витримає всю нашу родину?

— А вона вже витримала зустріч із мамою. Це найвищий рівень випробування.

Настя засміялась і притулилась до чоловіка:

— Ну все, брат. Тепер ти в наших лапах…