Глава 9

— Та як ти смієш звинувачувати мого брата в такому злочині?! — з порога рикнула розчервоніла Матільда до Лаури. — Твоя розпусна подружка звела на нього наклеп, а ти повірила?! Навіть не сумніваюся, що вночі до неї вломився якийсь охоронець та напав, бо поводилася надто розкуто! І дівка збрехала, що то був мій брат! Та навіть попри те, що ти нікчемна дружина, Ньорден не став би втішатися з тією дівицею на території замку! Якби забажав розваг, попрямував би до будинку утіх! — злісно хмикнула, саркастично скрививши губи. — Вочевидь з такою дружиною, як ти, неодноразово буде навідуватися до таких закладів, бо будь-який чоловік забажає задовольнити власні потреби! Якщо недолуга дружина не в змозі подарувати насолоду, то мій брат неодмінно шукатиме розради в товаристві досвідчених куртизанок! Хіба це тебе дивує, «хазяйко»?! — останнє слово виплюнула з показовою зневагою, натякаючи на незаслужений статус господині маєтку.

— Пані Матільдо… Схоже, то якесь прикре непорозуміння, — Робін відразу втрутився в конфлікт, намагаючись заспокоїти сестричку Ньордена, яка була схожою на розлючену драконицю. — Безсумнівно, пані Лауру дезорієнтували, ввели в оману… А я впевнений, пан Ньорден не здатний на таке! Як ви кажете, та дівиця Мег збрехала у спробі очорнити нашого маґ’ерла! Звісно, я в це не вірю, навіть не сумнівайтеся! Наразі намагаюся переконати пані Лауру, що ваш брат не ґвалтівник, також порадив не поширювати такі чутки…

— А мені чомусь здалося, пане Робіне, що ви на боці цієї… "хазяйки"! — Матільда недовірливо й зневажливо кивнула на Лауру, граючи жовнами.

— Я на боці правди та нашого пана! — завзято відрубав маг та водночас красномовно, докірливо зиркнув на Лауру, наче цим поглядом натякав, що змушений був у присутності Матільди брехати, вигороджувати Ньордена й повсякчас демонструвати, що на його боці. Вочевидь керувався страхом перед грізним Раддалом, заразом волів убезпечити і маґ’ерлі.        

— Гаразд, навідаюся до канцелярії. Хочу ознайомитися зі справами маєтку, також варто готуватися до іспитів, — Лаурі геть не подобалося, що Матільда підслухала розмову, також болюче кололи її їдучі, образливі слова. Доведеться звикати, що ця зухвала пані повсякчас плюватиметься отрутою. Не виключено, що вона шпигує та бажає очорнити в очах Раддала молоду дружину. Отож, варто бути обережною та не піддаватися на провокації. Стримано кивнувши до застиглого Робіна, маґ’ерлі квапливо залишила приміщення лабораторії. Гордовито покрокувала повз тремтячу в гніві Матільду. Насправді мучила думка, що сестра приховує злочини скаженого брата, захищаючи його. Ото сімейка! «Пощастило» втрапити, рятуючи рідних від ненависних боргів!

Сидячи за столом в канцелярії, Лаура поринула у вивчення звітів щодо справ маєтку, економка Періс охоче допомагала в цій справі. Як виявилося, вона була дружиною управителя Джоша, а боги подарували їм двох синів, які служили у війську рідного королівства Сальвенсґард. Таким чином минали насичені дні, а протягом вечорів Лаура готувалася до випускних іспитів. З Ньорденом бачилася лише під час трапез в бенкетній залі, у його присутності поводилася стримано, обережно. Схоже, заматерілий вояка повсякчас відчував липкий страх тендітної дружини та не обтяжував подружніми обов’язками. Ба більше, відверто ігнорував. Опісля чергової вечері холодно прощався та прямував до власних апартаментів. Не кликав до себе, а Лаура лише раділа цьому й полегшено видихала, бо не воліла ділити ложе з грізним, жорстоким ґвалтівником. Після випадку з Мег вважала Ньордена саме таким. Насправді повірила чорнявій дівчині, яка колись була їй подругою, хоча у серце інколи й закрадалися сумніви. Чи могла Мег помилитися? Хоча й сумнівно, що можна переплутати Ньордена з кимось іншим…

Лаура сумлінно підготувалася до випускних іспитів, навіть не сумнівалася, що отримає омріяний диплом. Охоплювало теплим передчуттям зустрічі з рідними, ще й попереду випускний бал… Дивовижне дійство, подих безтурботного минулого. Місце, де доведеться назавжди розпрощатися з друзями та звичним життям. Також на балу з’явиться Едвін Віллоу… Навіть попри неприємні розмови та його поведінку, воліла побачитися з цим вродливим парубком, зазирнути в його карі очі, відчути смак отого яскравого минулого, за яким неабияк тужило дівоче серденько. Смак свободи та дитинства. Смак юності. Наче й досі приємно лоскотав ніздрі аромат пиріжків матусі й незабаром з’явиться на порозі дорогоцінний батько… Проте Лаура розуміла, що вже ніколи не з’явиться. Загинув на війні з ненависними ардвандорцями та не обдарує лагідним усміхом, не пригортатиме дужими руками до широких грудей, даруючи відчуття захисту, затишку. Хоч як прикро, але зі спогадами теплого дитинства варто розпрощатися назавжди.

«Едвіне… Невже незабаром побачимося?» — Лаура на самоті задумливо всміхалася власному відображенню в дзеркалі, а її тендітна постать красувалася у світлі вечірніх магічних лампадок. Вкотре вечеряла в подружніх апартаментах на самоті. Вкотре законний чоловік повернеться до маєтку вночі, прямуючи до окремих кімнат… Можливо, це й на краще, хтозна? Звір не турбуватиме, не докучатиме. Навіть намагалася не зважати на образливі слова Матільди, що її брат радше навідуватиметься до будинку утіх, ніж ділитиме ложе з некоханою дружиною, хоча на душі зрадницьки шкрябали чорні кішки.

Зрештою, настав той довгоочікуваний день, коли Лаура попрямувала до рідної домівки. Раддал навіть звелів надати дружині окрему карету та приставив до неї охоронця Рейнарда. Хоч дівчина не звикла до постійного супроводу, проте не стала сперечатися з грізним чоловіком. Можливо, Ньорден і справді дбав про її безпеку? Хоча міг звеліти Рейнарду, щоб повсякчас шпигував за нею, хтозна?

Звісно, пані Золотська, як і братики, неабияк зраділи зустрічі з Лаурою. Не приховуючи хвилювання, матір з цікавістю розпитувала про нове життя у замку, а дівчина намагалася не виказувати бентеги, змовчала про оті негаразди, що обрушилися невимовним тягарем.

— Доню, а що з твоєю подругою Мег? Якось бачила її на ярмарку, — запитливо зиркнувши на Лауру, пані Золотська задумливо хмикнула. — Таке враження, що дівчина уникає розмов. Й наче на себе не схожа… Якась понура, дивна… Ви посварилися?