Глава 4

— Він… приїхав особисто? — Лаура розгублено вирячилася на розчервонілого, усміхненого братика. — Пан Ньорден наче казав, що прибудуть лише охоронці…

— Схоже, вирішив дотримуватися весільних традицій, — діловито хмикнувши, Мег труснула смоляними кучерями. — Як відомо, зазвичай наречений забирає майбутню дружину з її домівки та супроводжує до храму, хіба ж не знаєш про це? 

— Звісно, мені це відомо! — Лауру геть не хвилювали ті весільні традиції. Можливо, зважала би на них у випадку шлюбу з коханим. — Гаразд, ходімо, — нервово кивнула до Мег, яка крутилася біля дзеркала. Дівчина також причепурилася, вбралася в урочисту сукню з рожевого атласу, оскільки виконуватиме обов’язки весільної подружки.

Надворі біля воріт очікували аж три карети, прикрашені гірляндами барвистих квітів. У товаристві матері, братів та подруги Лаура на ватяних ногах наблизилася до некоханого нареченого, який застиг кремезною скелею. Йому личив чорний камзол з золотими ґудзиками, бездоганно підкреслював чоловічу статуру. На широку спину спадали русяві коси, зібрані в тугий хвіст, а цупкий погляд сірих очей враз прикипів до схвильованої Лаури. У пишному весільному вбранні вона була схожа на білосніжну хмаринку, яка випадково спустилася з неба та пливла у невідомість.

— Вітаю, — стримано мовив Раддал, відразу простягнув юній нареченій букетик сріблястих дзвіночків. Схоже, вирішив дотримуватися традицій. Цей подарований букет дівчина повинна тримати при собі та вже опісля церемонії єднання в храмі кидатиме його у натовп незаміжніх дівчат.

 — Вітаю, пане Ньордене, — несміливо узявши квіти, Лаура натрапила на крижаний чоловічий погляд, враз опустила голову. Чомусь не наважувалася дивитися йому в очі. Незрозуміла бентега межувала зі страхом. Почувалася, мов ягня, яке незабаром поведуть до жертовника. Вкотре подумки себе заспокоювала, що ота жертва заради сім'ї. Зрештою, не з'їсть же її здоровило! Також до шлюбної ночі підготувалася, вивчила кілька знеболювальних заклинань. 

Як завжди, біля Раддала перебували охоронці та чорнявий маг Робін. Схрестивши на грудях руки, він уважно роздивлявся сімейство Золотських, заразом шанобливо кивнув та ввічливо посміхнувся. Пронизливий погляд чорних очей зупинився на Мег, побіжно ковзнув її звабливою фігурою. Варто зазначити, що дівчина не вельми відрізнялася скромністю, охоче демонструвала пишні принади у глибокому вирізі сукні. Хоч Лаурі і відомо про слабкість подруги до чоловіків, проте в кожного свої недоліки. На відміну від багатьох скромниць, Мег була відкритою, прямолінійною та цікавою співрозмовницею. 

— Час вирушати, за дві години шлюбна церемонія, — простягнувши кремезну правицю, Ньорден без зайвих слів підхопив під лікоть легеньку, мов пір'їнка наречену, допомагаючи забратися в карету. Лаура усім єством відчула потужну чоловічу силу мага через оцей єдиний доторк. Ще й Раддал її тендітний лікоть мимоволі стиснув лещатами пальців, хоч би синців не залишив. — Рушаймо! — гарикнувши, він заліз в карету слідом за нареченою. Згідно з традиціями, молодята подорожуватимуть аж до храму одним транспортом, разом. Матір Лаури, брати та подруга Мег розташувалися в другій кареті, а в третій — маг Робін і двоє охоронців. Ще двоє бойових магів їхатимуть верхи обабіч карет, пильнуватимуть весільний кортеж. 

Нервово стискаючи пальцями букетик дзвіночків, Лаура нерухомо сиділа навпроти Ньордена. Боязко опустила голову, відчайдушно уникаючи пильного, сталевого чоловічого погляду. Відчула, як зрадницьки спалахнули щічки, дивна реакція. Страх, бентега? Вперше опинилася зі здоровилом на самоті! Таке враження, наче в кареті повітря забракло...

— Не варто соромитися чи боятися мене, панно Лауро, — в хрипкому голосі Раддала відчувався докір з часткою роздратування. — Зрештою, я не примушував тебе до цього шлюбу, ти могла і відмовитися, але погодилася. Розумію, такі жертви заради рідних, чи не так? — карбуючи кожне слово, протинав душу крижаними голками. Наче бачив Лауру наскрізь, відчуваючи її бажання й наміри. — Дивись мені в очі, коли з тобою розмовляю! 

Попри страх і бажання провалитися крізь землю й зникнути з карети, дівчина змусила себе гордовито підняти голову та поглянути в сталеві, немигаючі чоловічі очі. Навіть підборіддя задерла, бо насправді отой страх після слів Раддала змінювався відвертим гнівом. Хоч і видав чоловік правду, проте доволі грубо! Сам забажав узяти Лауру за дружину! Чому не знайшов собі іншу?

— Так, я погодилася на цей шлюб заради сім’ї, оскільки хочу для матері та братів щасливого, безбідного життя! — дівчина випалила правду. — Якщо особисто мене не лякають злидні, то матір заслуговує на гідну старість у власному маєтку! Хай в моєму серці немає кохання, однак я обіцяю, що стану для вас вірною, відданою дружиною, яка вартує титулу маґ’єрлі! Я сумлінно виконуватиму обов’язки господині вашого маєтку і якщо знадобиться, працюватиму зрання до глибокої ночі! Звісно, я розумію, що від вас також не варто сподіватися романтичних почуттів, але принаймні буду вдячна за повагу, підтримку та розуміння! Зрештою, ви могли обрати й іншу… — судомно видихнула, проте погляд не відвела. Якщо Ньорден бажає, доведеться завше під час розмов дивитися йому в очі. Також дівчина розуміла, що не варто поводитися, мов полохливе зайченя. Заматерілий вояка цінує правду та ненавидить страх. Отож, щойно ту правду і почув.

— Сподіваюся, ти мене не розчаруєш, — прохрипів Раддал, протинаючи скрижанілим поглядом. — Твій батько був гідним воїном, хоробрим, також моїм другом, побратимом. Ба більше, ти успадкувала його магію, яка вдало доповнюватиме мою. Звісно, ти не почуєш від мене слів кохання, оскільки його немає, а я ненавиджу брехню і лестощі. Особисто я пізнав усі прикрощі життя та неодноразово зазирав в обличчя смерті. З плином часу зрозумів, що в шлюбі не обов’язкове оте кохання… Насамперед я ціную вірність, силу духу, незламність та розсудливість. Саме ці чесноти я бачу в тобі. Гадаю, не помиляюся…

— Намагатимуся виправдати ваші сподівання й не розчарувати, — нервово хмикнувши, Лаура змахнула з чола мідний локон. У товаристві Ньордена почувалася так, наче й сама незабаром попрямує на поле битви та битиметься з ворогами до останнього подиху. Вочевидь її подальше життя з цим чоловіком і обернеться суцільною боротьбою, у якій щодня, щохвилини доведеться виборювати право бути гідною, бездоганною, сильною. Авжеж, суворий маґ’єрл зневажає слабкість, м’якотілість.