Розділ 9.2

Хочеться додому, тому йду шукати Мілу. 

Надворі її не знаходжу, прямую до будинку. Коли заходжу всередину, помічаю неподалік Андре. Він стоїть сам, спершись на стіну та уважно роздивляється присутніх. Напевно відчуває мій погляд, бо раптом дивиться на мене. І його очі округлюються від подиву. 

Я киваю в знак привітання та заходжу у будинок. Здається наша дружба закінчилась, толком не розпочавшись. 

Всередині народу менше і трохи тихіше. Подругу помічаю відразу. Вона стоїть у кутку вітальні з тим дивним чоловіком у шкіряній куртці, якого я бачила раніше. Вони мило спілкуються і Міла весело сміється на кожне його слово. 

Дивно. Невже їй подобаються такі персони? А як же Костя? Чи вона таким чином намагається показати йому, що вона теж може бути цікава іншим? Ця їхня безглузда гра ні до чого хорошого не призведе.

Незадоволено качаю головою і прямую до парочки. Треба забирати звідси подругу, а то ще влипне у неприємну історію. З підозрілими дорослими чоловіками не варто зв'язуватись.  

— Міло, їдьмо додому, - підійшовши до них, торкаюсь її ліктя.

Подруга розвертається і незадоволено фиркає. Чоловік миттєво перемикаю свою увагу на мене і чомусь від його погляду стає неприємно холодно.

— Ти чого? Ми тільки що прийшли, - голос Міли ще більш п'яний, ніж раніше. Здається, вона знову пила. - Я хочу розважатись, а не киснути вдома. Іди познайомся з кимось. Заведи нарешті собі хлопця.

Вона відвертається до чоловіка і присувається до нього ближче, а той охоче обіймає її за талію. Проводить носом по її щоці, не зводячи з мене хитрих очей. 

— Я бачу, ти швидко завела собі нове знайомство, - коментую стримано. Так і хочеться вирвати подругу з лап цього нахаби. - Міло, може ми краще потусуємось удвох. Ходімо потанцюємо. 

Тягнусь до неї, щоб зловити її за зап'ясток, та раптом чоловік перехоплює мою руку і його жорсткі пальці обвиваються навколо моєї долоні. 

— Може краще вип'ємо за знайомство? - підморгує самовпевнено. - Я Марк.

Він відпускає Мілу і робить крок у перед. Тепер він стоїть до мене майже впритул, не високий, але широкоплечий, коренистий. Різкий запах його парфумів вривається у ніздрі і від них починає нудити. Хочу відступити, та він не відпускає, а навпаки смикає на себе.

— Міло, як звати твою симпатичну подругу? - запитує, не відриваючи від мене хитрих очей.

— Маркусику, це Саша — моя одногрупниця та подруга, - протягує Міла, вішається йому на плече, та погляд її блукає кімнатою, затуманений та не чіткий.

— Приємно познайомитись, Сашо, - муркоче Марк, стискаючи мою руку сильніше, через що я вся напружуюсь. - Що ти полюбляєш? Вино? Коктейль?

— Шампанське, - відповідає за мене Міла.

— Я не буду пити, - протестую.

— Будеш, - шипить Марк і дивиться так, наче він має наді мною владу. Потім усміхається невимушено, комусь киває позаду мене. - Лише ковток шампанського. За знайомство, - додає лагідніше.  

Всередині з'являється неприємне відчуття, а венами починає текти незначний страх. Цей чоловік не простий і він не любить, щоб йому відмовляли. Не маю ніякого бажання продовжувати з ним знайомство, але Міру з ним залишати теж не варіант. Треба знайти якусь причину, щоб позбутися його і нарешті покинути це місце. 

Я все більше шкодую, що погодилась їхати на цю вечірку. 

Худий хлопчина приносить нам напої і я беру бокал із шампанським, стискаю пальцями ніжку так сильно, що здається та зараз трісне.

— Присядемо на диван? Там ніхто нам не заважатиме розмовляти, - пропонує Марк, киваючи у куток під сходами, де розташована невеличка софа. Це прикрите від сторонніх очей місце я навіть не відразу помітила.

— Я не хочу. Я постою, - заперечую вперто, відчуваючи, як страх посилюється. 

Марк явно хоче усамітнитись з ними і це не добре. От Міла, здається, не помічає його прихованих мотивів. Вона настільки п'яна, що готова на все.

— А я сяду, - підбігає до софи і гепається на неї, ледь не розливши своє шампанське. - Тут так романтично. Ніхто нас не бачитиме.

Вона дивиться на Марка і протягує йому руку, очікуючи, що він приєднається. Сьорбає шампанське, усміхається йому, наче закохана. Та я знаю, що всьому виною є алкоголь та образа на Костю. 

Відчуваю, як важка чоловіча рука лягає на поперек. Марк наполегливо підштовхує мене до Міли і я неохоче, але роблю декілька кроків уперед. Ми ж у вітальні, повз ходять студенти, хоч і п'яні. У будь-який момент можна підняти галас. Забрати Мілу і втекти.