Полог тиші

— Тихо.

Цього разу в її голосі не було ані насмішки, ані виклику. Лише втома. Він відразу перестав усміхатися.

— Я сплю, — додала вона. — І жодних колискових у вигляді волань мучеників. Накинь полог тиші, будь ласка.

Він дивився на неї довше, ніж збирався. Потім схилив голову.

— Як накажете.

За мить двері відчинилися, і на порозі з'явився демон у парадному мундирі, з сувоєм, що горів по краях.

— Ваша Темносте, термінова доповідь щодо—

Диявол підняв руку. Демон замовк.

— Відтепер, — промовив володар, — усі питання, які не стосуються безпосередньої загибелі світу, відкладаються до мого окремого розпорядження.

— А якщо світ таки загине?

— Тоді повідомите мені пошепки.

Демон уклонився й зник. Володар Пекла підійшов до вікна. За ним розкинулося його царство: багряні небеса, чорні вежі, ріки вогню, що століттями співали про чужі гріхи. Десь унизу клекотіли котли, гуркотіли брами, лунали команди легіонів. Він підняв долоню. Тиша розлилася світом. Вогонь перестав потріскувати. Лава втратила свій глухий гул. Навіть вітер, що зазвичай свистів поміж зубчастими вежами, затих, наче хтось наклав закляття на саму сутність руху. Навколо ліжка з'явився прозорий полог — тонкий, мов павутиння, і міцний, мов стіни його найнадійнішої в'язниці. Він повернувся до неї. Вона вже вмощувалася під ковдрою.

— Готово, люба.

— І ніяких волань?

— Жодного.

— Ніяких колискових?

— Навіть якщо мученики раптом виявлять неабиякий музичний талант.

Вона ледь усміхнулася.

— І ніяких господарських справ?

Він приклав руку до серця.

— Присягаюся всіма дев'ятьма колами й тим, хто мав необережність створити бухгалтерію.

Вона заплющила очі.

— Дякую.

Він завмер. Це слово було тихим, майже нечутним. І все ж він почув його так виразно, наче воно пролунало в порожнечі між зорями. Тисячі років він чув молитви, прокляття, благання, погрози. Йому присягалися вірністю, пропонували душі, вимолювали владу й безсмертя. Але це просте «дякую» чомусь змусило його відвести погляд. Він не став відповідати звичною насмішкою. Не почав вимагати поцілунку як плату. Не перетворив ніжність на чергову гру. Лише нахилився й поцілував її в чоло.

— Будь ласка, моя хороша.

Він ліг поруч, залишивши їй стільки простору, скільки вона хотіла, і водночас достатньо близько, щоб вона могла торкнутися його руки, не розплющуючи очей. Його хвіст обережно ліг поверх ковдри, зігріваючи її ноги.

— Спи, — прошепотів він. — Я буду поруч.

— І не дивися на мене, поки я сплю.

Він підняв брову.

— Це вже тиранія.

— Ти ж тиран.

— Справедливо.

Вона тихо засміялася, а за кілька хвилин її дихання стало рівним. Диявол лежав нерухомо. За межами пологу тиші його чекали легіони, нескінченні звіти, змови, повстання й незліченні справи, які вимагали негайного вирішення. Десь на кордоні його володінь уже, напевно, починалася чергова катастрофа. Він навіть не повернув голови. Світ міг зачекати. Уперше за довгі століття володар Пекла не відчував потреби перемагати, завойовувати чи доводити власну могутність. Йому вистачало того, що поруч спала жінка, яка довірила йому свою втому. І він не мав наміру зрадити цю довіру. А якщо хтось усе-таки наважиться її розбудити… Він ледь помітно всміхнувся в темряві. Що ж. Бухгалтерія дев'ятого кола давно потребувала нового керівника.